«Люди кажуть у сповідальниці, що не можуть пробачити. І я вперше, кілька років тому, коли хтось так сказав, інтуїтивно відповів: “Це добре”. У каяника в сповідальниці був шок».
«Я не можу пробачити». Я кажу: «Це добре». Чому? Бо в цю мить ми якраз розуміємо, що це не в наших силах. До якогось моменту ми можемо дійти, можемо насправді дуже багато зробити. Але іноді образи такі сильні, що ми відчуваємо всім своїм єством: нам просто необхідний Святий Дух, мусимо мати підтримку, бо самі не дамо ради, не в змозі цього зробити.
Тому, коли чуємо в сповідальниці, що це «добре», то маємо шанс — завдяки тому, що сповідальниці є простором Святого Духа, — усвідомити, що ми потребуємо Його, щоби пробачити. І тоді можемо помолитися: «Це Ти будь моїм пробаченням». Або: «Ісусе, будь моєю силою в тому, що я не можу пробачити». Або: «Духу Святий будь прославлений в тому, що я не можу пробачити». І в цей момент ми ніби випускаємо це з рук.
Зокрема, коли емоційні переживання дуже сильні, то, гадаю, пробачити дуже важко. З мого 25-річного священицького досвіду буває так, що треба дуже довго чекати на людину. Бо вона часто неспроможна через сплетіння обставин, зокрема кривду, зробити певні речі. Я собі можу уявити, наприклад, як хтось абсолютно не в стані сказати: «То помоліться зі мною отак». Йому в голові це не вкладається. І йому може бути потрібно ще 20 років часу, щоб Святий Дух у співпраці з такою людиною міг би її провадити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
