Пробач усім, Господи!

Роздуми над Першим читанням на понеділок ІІ тижня Великого Посту

О Господи, Боже великий і страшний,
який зберігаєш союз і милість
для тих, хто Тебе любить
і пильнує Твої веління!
Ми согрішили, вчинили несправедливість,
поводилися зле, бунтувались
і відступили від Твоїх велінь і Твоїх заповідей;
ми не слухали слуг Твоїх, пророків,
які Твоїм Іменем говорили до наших царів,
до наших князів, до наших батьків
і до всього народу у країні.
Тобі, Господи, справедливість,
нам же сором на обличчі, як воно й є нині:
юдейським мужам, мешканцям Єрусалиму
й усім ізраїльтянам, близьким і далеким,
по всіх країнах, куди Ти вигнав їх за їхню невірність,
якою вони завинили перед Тобою.
Господи! Нам личить сором на обличчі:
нашим царям, нашим князям, нашим батькам,
бо ми согрішили перед Тобою.
У Господа ж, Бога нашого, – милосердя й прощення,
бо ми збунтувались проти Нього
і не слухали голосу Господа, Бога нашого,
щоб жити за Його законами,
які Він дав нам через своїх слуг, пророків.
Дан 9,4б-10

У книзі пророка Даниїла знаходимо прекрасну молитву визнання провин. Молільник розуміє свій теперішній сумний стан речей як наслідок неправильних учинків минулого, і не лише свого минулого. Характерна риса цієї молитви — розуміння спільної відповідальності за гріхи та зв’язку поколінь.

Ми відчуваємо на собі зло інших, а інші — моє зло. Ми пов’язані. Тому й перед Богом потрібно ставати не лише з тягарем власних гріхів, але й моїх ближніх, мого міста, держави. Нинішнє зло та зло попередніх поколінь не повинно бути забутим мною. Просити милосердя у Бога для всіх — також моє завдання.

Патрик Оліх OFM

Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія