Перший день Апостольської подорожі Папи Франциска до Болгарії завершився Святою Месою на столичній площі Князя Александра.
«Бог кличе, Бог дивує, Бог любить». Ці три «чудесні дійсності», якими позначене життя Ісусових учнів, були в центрі уваги проповіді Папи Франциска. Він виголосив її увечері 5 травня 2019 р. під час Святої Меси в столиці Болгарії, місті Софії, повідомляє Vatican News.
Після обіду та короткого відпочинку в Апостольській нунціатурі, він прибув папамобілем на місце богослужіння, розташоване за кількасот метрів від дипломатичного представництва, вітаючи вірних, які зібралися на Євхаристійну молитву. Молитва з Папою згуртувала близько 12 тисяч вірних. Месу з ним співслужили єпископи і священики з сусідніх країн, які прибули разом із паломниками.
Психологія гробниці
Коментуючи розповідь святого євангеліста Йоана про зустріч воскреслого Ісуса з учнями на березі Галілейського озера, Святіший Отець звернув увагу, що ця подія відбулася на тому самому місці, де кількома роками раніше Христос покликав Петра. Господь заохотив Симона залишити попереднє ремесло рибалки, щоби стати «рибалкою людей». Не зважаючи на прожитий досвід і зустріч з уже воскреслим Ісусом, Петро повертається до попереднього життя: «Іду рибу ловити». Інші приєднуються до нього.
«Здається, вони роблять крок назад; Петро бере в руки сіті, яких зрікся задля Ісуса. Тягар страждання, розчарування, а навіть і зради, перетворився у камінь, який важко усунути із серця учнів», — зазначив Папа. Добра Новина про Воскресіння ще не вкоренилася в їхньому серці!
Господь знає, яка сильна в нас спокуса повернутися до попередніх справ. Ці Петрові сіті, як і «єгипетська цибуля», в Біблії є символом «ностальгії за минулим». Коли справи не йдуть так, як ми цього сподівалися, з’являється «підступна й небезпечна спокуса» піддатися знеохоченню та опустити руки. Мова про «психологію гробниці», яка прив’язує нас до «солодкавого смутку, який, немов міль, нищить надію», через що розвивається «найбільша загроза» для спільноти, якою є «сірий прагматизм».
Бог кличе
«Але саме туди, в поразку Петра, приходить Ісус, розпочинає все наново й терпеливо виходить йому назустріч, кажучи: “Симоне”. Це ім’я першого покликання. Господь не чекає на ідеальні ситуації чи настрої, але творить їх сам», — сказав Святіший Отець. Він наголосив, що Господь не втомлюється кликати і що в Ісусі «Бог намагається завжди дати новий шанс».
«Коли Його приймаємо, то здіймаємося вгору, обіймаємо наше найкраще майбутнє не як можливість, але як дійсність. Коли орієнтиром нашого життя є Ісусів поклик, тоді омолоджується серце», — сказав Франциск.
Бог дивує
Далі Папа вказав на те, що Господь, який вміє застати зненацька, запрошує нас чинити дивовижні речі. Зустрівши учнів з порожніми сітями, пропонує спробувати рибалити вдень, спонукає «наново ризикнути». «Господь несподіваного, — додав він, — розбиває замкненість, яка паралізує, повертаючи мужність, спроможну перемогти підозри, зневіру та страх, що криються за підходом “так завжди робилося”».
Бог любить
За словами Святішого Отця, Бог кличе й робить несподіванки, бо «любить». Його мовою є любов, а «тому Він просить Петра і нас налаштуватися на цю мову», запитуючи: «Чи любиш мене?» Петро прийняв запрошення і зрозумів, що «любити означає перестати ставити себе в центрі», а тому відповів: «Ти все знаєш». Визнає себе слабким і покладається на Господа, на Його силу та любов.
«Господь нас любить: саме в цьому полягає наша сила, яку ми запрошені оновлювати щодня. Бути християнином — це покликання покладатися на те, що Божа любов більша від будь-яких обмежень чи гріха. Одне з великих страждань, одна з перешкод, яких зазнаємо сьогодні, зроджується не так із розуміння того, що Бог є любов, як із того факту, що ми дійшли до того, що звіщаємо та свідчимо Його так, що для багатьох людей це не є Його ім’ям. Бог — це любов, яка любить, дарує себе, кличе та робить несподіванки», — наголосив Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
