Блог Ірини Єрмак

Як захистити Божу Матір?

09 Травня 2019, 15:19 1437

У Польщі — (черговий) скандал. Цього разу він пов’язаний з образом Божої Матері Ченстоховської.

Коли під кінець квітня в Плоцьку з’явилися плакати, на яких Ясногурський образ був використаний, скажемо так, як художній варіант вираження політичних поглядів, я вирішила, що помолитися буде достатньо — зрештою, «це не наша війна». Далеко не все, що відбувається в суспільстві та Церкві Польщі, безпосередньо стосується України. А долучатися до інформаційної хвилі на тему того, як можна зіпсувати ікону, мені відверто не хотілося. Я вже колись писала, що інформація множиться через ділення… такий її парадокс. Що більше джерел включаються в обурене поширення профанованої ікони, то сильніше відбувається профанація ікони, і від цього просто нікуди не дінешся. Тому в більшості випадків насправді достатньо помолитися.

Щодо конкретики, то в ніч із 26 на 27 квітня 2019 року довкола плоцького храму св.Домініка (а саме, на контейнерах для сміття і пересувних туалетах) з’явилися плакати і наклейки з образом Ченстоховської Богородиці, на якому німби Марії та Дитятка Ісуса були розмальовані райдужними смугами. Потім, у ніч на 7 травня, такі плакати помічено також на мурах санктуарію Божого Милосердя в Лагєвніках та монастиря сестер Божої Матері Милосердя у Варшаві. Поліція вислідила й арештувала «авторку» цих вандалізмів, 51-річну Ельжбету Подлєсну, варшав’янку. Їй загрожує штраф, у найгіршому випадку — обмеження свободи навіть до двох років.

У польському медіа-просторі здійнялася буря. Висловлюються всі, хто лиш може. Ба навіть Форум євреїв Польщі забрав голос у цій справі! Примас Польщі заявив, що ніхто не має права посягати на те, що для людей є святим. Євреї заявили, що шестиколірна веселка ЛГБТ не має нічого спільного з веселкою примирення після Потопу. І взагалі це знаки, які перебувають у культурному протистоянні. Розклеєні плакати набули назви «удару в серце поляків». У Каліші, в каплиці сестер Божої Матері Милосердя, розпочато молитви на винагороду, а в самому Ясногурському санктуарії вчора розпочато експіаційну новенну (дев’ятиденна молитва на винагороду за зневагу).

Все це виглядає перебільшенням, коли дивитися збоку. З-за кордону і далеко від польської гонорової позиції. Згадуючи те, що останнім часом коїться в Польщі, я думаю про черговий «знак кінця часів». У Польщі, такій здавна й міцно католицькій. В оплоті віри посеред лаїцизованих Європ. У Польщі, повній храмів, монастирів, каплиць, придорожніх фігур, хрестів. У країні, з якої нині походить найбільше місіонерів!!! І щоб раптом там, на цій побожній землі, де діти, здається, насправді з материнських грудей п’ють ту саму польську католицьку гордість, коїлося те, що преса пише?… Щоб плюндрували Хресні Дороги, обмальовували монастирі, нападали на священиків — фізично, реально, серед білого дня і в храмі Божому? А таких новин останнім часом справжня річка. І це шокує.

Читаючи чергові повідомлення про те, як люди обурюються (звичайні громадяни й відповідальні та офіційні особи) і продовжують «роздирати рани», я собі подумала, що набагато простіше й краще було би не здіймати хвилю в стилі «идет война народная, священная война», а відповісти своїм «медіа-ходом». Наприклад, на мій погляд, було би набагато корисніше не здирати ті плакати-самоклейки (сестри в Лагєвніках визнали, що це не так уже й просто зробити!), а поклеїти поверх свої. Щось із текстом «добре, ми помолимося до Богородиці за всіх ЛГБТ». Бо я так думаю, що злі духи, які штовхають людей на такі «перформанси», Богородиці бояться набагато сильніше, ніж ми це зазвичай пам’ятаємо. Варто не так гнати хвилю обурення, як прийняти цей сигнал від людей, що нападають на віру і Церкву. І віддати їх усіх Богородиці в молитві… Тому що, на мій теологічний погляд, це набагато важливіше, ніж оголошувати війну. Ні, не про те йдеться, щоб «підставити праву щоку» в неправильному розумінні Євангелія. Християнство — це зовсім не релігія «терпил», яким будуть межи очі плювати, а вони тільки втиратимуться. Ідеться про реакцію іншого рівня. Людей, які вороже ставляться до Церкви, немає потреби переконувати, що вона впадає в шал і обурення, і буде їх засуджувати за те, що вони роблять і як мислять. Вони і так у цьому певні. Але чи насправді роль Церкви в тому, щоб гнати і засуджувати?

Це тільки одна думка, один рівень в оцінці цих подій. Рівнів завжди кілька, і вони бувають ще й різнонаправленими. Люди — це складно. Як люди з-поза Церкви, так і в Церкві. Чи не найважливішим рівнем тут є символічність Ясногурського образу. Якби для демонстрації чогось там було використано інше зображення, навіть основа якоїсь ікони, реакція була би іншою. Теж обуреною, але стриманішою — з розумінням того, що «ці» такого допускаються, а чого ще від «цих» хотіти. Але було використано саме цей образ-символ, і саме для того, щоб він спрацював. Також неможливо не відзначити і такий рівень, як війна символів. Намалювати урізану веселку на образі Богородиці — це щось як намалювати свастику на стіні синагоги. Або московський аквафреш на пам’ятнику воїнам АТО. Дехто з точно такими намірами малює тризуб на польських пам’ятниках. Це приклади війни символів, зрозумілі нам на сьогодні. Навряд чи комусь із нас щось скаже кладдах із відпиляною короною, скажімо. (Приклад не повністю релевантний, просто для ілюстрації про розуміння конкретних знаків.)

Розширюючи розуміння знаків, можна подумати над тим, що Франція, яка була «старшою донькою Церкви», далеко не зразу перетворилася на найбільш лаїцизоване суспільство Європи. Польща, яка довго була оплотом християнства на континенті, теж не 26 квітня цього року перетворилася на країну, в якій люди здатні ставити усміхайлики під повідомленнями про профанацію ікони. В Парижі спалахнуло полум’я, духовний жар від якого тепер викликає надію тамтешньої Церкви: чи стане пожежа в Нотр-Дам тією (реальною і водночас символічною) «іскрою», з якої відродиться віра? У Польщі здійнялася хвиля обурення проти поганого використання образу-символу. Чи буде це моментом пробудження суспільства, яке насправді почулося зачепленим, бо посягнули вже не «просто» на якусь там безіменну Хресну Дорогу невідомого авторства, а на Ту Саму Ікону, серце польськості?

І чи буде достатньою відповідь, на яку спромоглася віруюча частина польського суспільства. Бо питання, яке в мене виникло, наразі не має відповіді. Як би ото повідомити «на ту сторону», людям, обізленим на Церкву та її етику, що вони зовсім не мусять сприймати її, Бога, Діву Марію та кожного християнина загалом, як своїх особистих ворогів. Що Марія, Матір людства, прийме і цих дітей. Особливо якщо католики використають таку медіальну нагоду, щоб переказати своє повідомлення — ми віддаємо вас, усіх, хто ображає Богородицю, під Її опіку, і пам’ятайте, що все, про що ви нам нагадаєте, що ви нам протиставите, буде віддане під Її опіку… Я певна, що чимало людей, яких зараз дуже дратує християнство і Католицька Церква (в Польщі) зокрема, втратять запал до таких «перформансів», просто тому, що духи, які такими вчинками керують, — істоти реальні і розумні, і вони усвідомлюють небезпеку звернути на себе увагу Богородиці.

А чи потрібно захищати Божу Матір?… Ту, яка чавить голову змія? — а хіба Вона не сильніша за всі наші зусилля. Ні, захисту потребує не Богородиця (яка, пам’ятаємо, вже давним-давно в Небі і ніхто Її там образити не може аж ніяк). Захисту потребує релігія, побудоване на ній суспільство, — і саме це відбувається. Просто людям дуже тяжко поєднати необхідність захищати і прощати водночас. Недаремно нинішній Папа чи не через раз у своїх промовах і проповідях говорить, що без лагідності християни стають надміру суворими й різкими…

Помолімося. За всю цю ситуацію, яка зараз нуртує в сусідній країні та Церкві. За тих, хто схвалює такі нападки на Церкву та віру. За тих, хто їх реалізує (а що, та жінка власноруч виготовила плакати-самоклейки???). За тих, хто напружено й насторожено тримається віддалік від віри й Церкви. За тих, хто ідентифікував себе з ЛГБТ і свідомо ступив на шлях збочень. Травень — місяць особливих молитов до Діви Марії. Не на Її захист, а до Неї. Якщо в цій ситуації «вилізло саме це запалення», то це очевидне запрошення саме за нього молитися. Помолімося за людей Церкви, щоб реакція була правильною, Божою. Я навіть не знаю, яка зі сторін у таких конфліктах потребує молитви більше!

 

 


У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Богородиця
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: