Інтерв’ю

Погляд теолога на діяльність Папи Франциска

25 Липня 2019, 18:02 1119 КАІ

Ніхто не заперечує, що у сфері суспільній, гуманітарній, діалог є обов’язковим, щоб будувати світ. Трохи інакше треба дивитися на цю справу, коли ставимо питання про те, що фундаментальне: про природу Бога, антропологію людини тощо. Тут знайти правду — важливіше, ніж хвилинне задоволення від позірного порозуміння.

Із Давидом Господареком (КАІ) розмовляє о.професор Кшиштоф Павліна, ректор Папського теологічного факультету.

— У промові, виголошеній під час конгресу на тему «Теологія після “ Veritatis gaudium” у середземноморському контексті» (його організував Папський теологічний факультет Південної Італії в Неаполі) звертається увагу на місце керигми та євангелізації в теології. Як конкретно в програмі студій чи діяльності теологічного факультету відображається цей примат євангелізації над апологетикою? І як у діалозі та євангелізації уникати прозелітизму, перед яким застерігає Папа Франциск?

— Розпочнімо зі з’ясування понять. Проголошення Євангелія відбувається у трьох напрямках: до тих, хто в Церкві; до тих, хто втратив віру; до тих, хто ще не зустрів Ісуса. У широкому розумінні теологія займається всією діяльністю Церкви, але на академічній площині вона скерована до тих, хто в Церкві. Тоді теологія є щораз глибшим шуканням Бога, відкриванням правди про Бога. Це називається душпастирством. Назовні потрібна євангелізація, початком якої є керигма. На цьому етапі Церква переконує людей, що Христос помер і воскрес за наші гріхи і що ми отримали Його любов безоплатно, задарма. Роль академічної теології — це не безпосереднє приготування людей до керигми, але радше терпеливе поглиблювання нашого розуміння Бога.

— Папа пропонує таке визначення діалогу: «Діалог це насамперед метод розпізнавання й проголошення Слова любові, яке скероване до кожної людини і яке прагне замешкати в серці кожної особи». Якщо Католицька Церква каже про себе, що саме в ній перебуває в повноті Церква Христова, що вона відкрила слово любові й хоче його проголошувати, то який сенс має діалог? Як саме вписані в це визначення розпізнавання і проголошення не виключаються?

— Покликання теолога — шукати Бога, однак не для того, щоб затримати Його біля себе, але щоби поділитися Ним з іншими людьми. У визначення теології за самою природою вписаний діалог. Тому прозелітизм мав би бути не так «перетягуванням» людей на сторону своєї релігії, як радше наслідком спільного відкривання правди.

— Головним гасло папської промови була «теологія прийняття та діалогу». Що це означає точно? Чи Папа пропонує якийсь новаторський підхід?

— Діалог можуть провадити тільки ті, хто усвідомлює власну сутність і відкрито шукає правди. З другого боку, діалог провадиться на різних площинах. Ніхто не заперечує, що в сфері суспільній, гуманітарній, діалог є необхідним, щоб будувати спільний світ. Трохи інакше треба дивитися на цю справу, коли ставимо питання про те, що фундаментальне: про природу Бога, про антропологію людини тощо. Тут знайти правду важливіше, ніж хвилинне задоволення від позірного порозуміння.

— Теологія асоціюється радше з догматикою, з галуззю, в якій навчають, а не обговорюють. Франциск прямо каже про потребу теологічної свободи, про доконечність перегляду ratio studiorum. Чи постулат прийняття і діалогу означає, що на католицьких факультетах знайдеться місце для доктрин, які розходяться з католицизмом, і вчених, які проводять дослідження, що балансують на межі ортодоксії або й переступають її?

— В кожній науці діють принципи і правила, вироблені протягом століть. Подібно і в теології. Деякі з них можна розвивати або навіть заперечувати, але це не може суперечити Об’явленню, і найкраще, коли це відбувається тоді, коли ми знаходимо нові, краще погляди на світ, у якому живемо. Заперечення заради заперечення — це не науковий метод. Теологія займається Богом, а діалог потрібно розвивати, щоб сучасний світ міг пізнавати Бога.

 

— Франциск прямо критикує схоластику і класичну теологію. Чи на теологічних факультетах немає такої старої школи, яку він критикує? А може, та схоластика зовсім не така й погана?

— На моє відчуття, ідеться не так про критику схоластики, як радше про нагадування, що вона не повинна бути єдиним методом для занять теологією. Можливо, на думку Папи Франциска, деякі теологічні факультети надмірно замурувалися в традиційній теології та не беруть до уваги знаків часу. В інших же документах Папа застерігає від надмірної лібералізації в прочитанні Божого Слова. Це основоположна проблема багатьох гуманітарних наук: або здерев’яніння, або нічим не обґрунтована свобода.

— Папа вказує на доконечність інтердисциплінарності в теології. Чи це не загрожує тим, що старі міхи прорвуться? Коли в дослідження з доктрини, моральності включаються здобутки антропології, психології, нейробіології, нові філософські течії тощо — чи католицька антропологія (наприклад) має шанси вистояти у незмінному стані?

— Чимало напрямків у теології, особливо в пасторальній, давно використовують інтердисциплінарність. Серед галузей, помічних для теології, найчастіше називають психологію, соціологію, антропологію, педагогіку, статистику. Чимало теологів щораз частіше відкрито порушують питання, чи ці галузі не перемогли саму теологію. Чи за їх допомогою ми не пробуємо пояснювати ті сфери життя, куди може дістатися тільки Бог? З другого боку, ці галузі науки самі зазнають глибокої еволюції, і потрібно бути дуже розсудливим, щоб використати їх уміло, тобто без шкоди для людини. Інтердисциплінарність має сенс тоді, коли вона збагачує розвиток людини, а не тоді, коли служить продукуванню чергових рефератів і публікацій.

— Франциск вказує на конкуренцію серед теологів, яка викликає в нього занепокоєння. Про що йдеться?

— У кожній науці на початку шляху з’являється багато концепцій та пошуків. Це, зрештою, необхідне для розвитку науки. Подібно і в теології. Проблему становить не так кількість шляхів пізнання Бога, як особисті амбіції деяких теологів. Таємниця лежить у серці людини, в її готовності служити, а не в різнорідності теологічних теорій та методів.

— Папа звертає увагу на обов’язковий внесок жінок у теологію, говорить, що їхню участь треба підтримувати. Як це виглядає?

— На прикладі Папського теологічного факультету у Варшаві можу засвідчити, що більшість наших студентів це жінки. Також у гроні викладачів є сестри-черниці та мирянки. Їхня компетентність і відданість теології нічим не поступаються священницьким. Ми чекаємо на наступних жінок, яких Бог покликав до цієї місії.

*

Отець Кшиштоф Павліна (нар. 1959р.) — професор пасторальної теології. Функції ректора Папського теологічного факультету у Варшаві, секція Йоана Хрестителя, виконує з 1 вересня 2010 року. Цікавиться проблемами сучасного душпастирства та еклезіології.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: