11 вересня назавжди змінило життя Тома Колуччі.
«Я побачив у той день найгірше обличчя людства, але я також побачив найкраще обличчя людства у той день».
Він був капітаном нью-йоркської пожежної служби. Того дня побачив смерть своїх людей, десятки мертвих тіл як наслідок убивчої ненависті, а також смерть капелана, бр.Майкла Джаджа, який якраз уділяв пожежникові останнє помазанні.
Том Колуччі пам’ятає сотні людей: чоловіків, жінок, навіть дітей, які прийшли брати участь у рятувальній акції. «Вони — тіло Христа! Бог безсумнівно був з нами у той день!»
Історія о.Тома Колуччі — це підтвердження, що Бог завжди знаходить «своїх», але також — що не завжди потрібно вважати свою думку правильнішою за Його поклик.
Коли у Тома вперше спитали, чи він би не хотів піти до семінарії, він вирішив, що той священник, який його запитує, трохи навіжений. «Та ви що, я щойно з коледжу. Я не думаю, що надаюся на священника!» — відповів він. Йому було 20 років. І, до речі, в коледжі він узяв академічний рік «відпустки». Почувався загубленим. До вступу в семінарію йому залишалося рівно 40 років…
Закінчивши коледж, він став учителем фізкультури, 1985 року вступив до пожежної частини у Нью-Йорку. Наступні 20 років трудився, приборкуючи вогонь: від 5 до 6 тисяч викликів на рік! Це було складне життя, але воно приносило задоволення.
11 вересня 2001 року Том Колуччі був на місці катастрофи, коли впала друга з Башт-близнюків. Його частина втратила п’ятьох членів, і він особисто знав 100 з тих 343 пожежників, які загинули від атаки на башти. Цілі тижні вони провели на руїнах, розкопуючи завали, витягаючи живих і ховаючи померлих.
Думка про священство повернулася до Тома, але він знову сказав Богові «зачекай, давай пізніше». Він вирішив, що таки вступить до семінарії, — але вже коли вийде на пенсію. Однак зазнав травми під час розбору завалів, і коли вийшов з лікарні, вирішив піти до монастиря Спасителя, що в Пайн-сіті. Так він став бенедиктинцем.
Його щоденне життя у монастирі складалося з молитви 7 разів на день, як велить літургійна практика Церкви. Він прокидався о 4-й ранку і займався щоденними справами: виконував служіння в монастирській кухні, косив газони, чистив сніг — оскільки був там наймолодшим ченцем.
«У мій останній день в пожежній частині я мав 48 років і був найстаршим у частині. А коли я вступив до монастиря, то виявився єдиним, кому було менше 70 років».
Однак Колуччі був покликаний не в монастирі сидіти, а працювати з людьми. Восени 2012 року він вступив до семінарії св.Йосифа в Йонкерсі, дієцезія Нью-Йорк. Оскільки після того, як він ходив до школи, минуло вже понад 30 років, йому довелося перевчатися, підлаштовуватися до нових, комп’ютеризованих методів навчання. Його однокурсниками були хлопці, удвоє за нього молодші.
Отця Тома висвятили в храмі св.Павла у травні 2016-го. Свячення першого колишнього пожежника в Нью-Йорку стали великою подією. Вся його сім’я і дальша родина з усіма дітьми зібралися на Мангеттені на цю урочистість. Усередині храму вмістилися 300 пожежників і ще 1000 були назовні. Свячення висвітлювали кілька телеканалів, навіть один з Італії. «У мене були мої 15 хвилин слави», — каже о.Том, усміхаючись.
Його першим призначенням стала парафія Марії Матері Церкви у Фішкіллі. Від 1 березня ц.р. він душпастирює в парафії Пресвятої Крові (Вальден, Нью-Йорк — бенедиктинська парафія) як її адміністратор. Замінив о.Білла Мума, який дістав призначення на єпископа-помічника архідієцезії Нью-Йорка для військових служб.
«Я рятував життя; тепер як священник я рятую душі», — сказав о.Том Кjлуччі.
Переклад CREDO за: Aleteia, Times
фінансово.
Щиро дякуємо!
