Чимало критиків вважають, що саме П’єр Паоло Пазоліні зумів здійснити ідеальну адаптацію біблійного тексту, уповні передаючи його метафізичну силу.
В італійській версії фільм називається «Євангеліє від Матея», в інших перекладах збережено скорочення «св.» перед іменем Апостола.
Спочатку Пазоліні збирався знімати фільм у Палестині, навіть туди поїхав, щоб шукати об’єкти для зйомок. Але зрештою зйомки відбулися на півдні Італії, почасти в Матері, пленери якої часто служили також і пізнішим спробам творення фільмів біблійної тематики.
Подібно як інші фільми Пазоліні, цей теж викликав запальні дискусії. Вже сам факт, що відкритий марксист (а свого часу член комуністичної партії, пізніше виключений з неї через причини політичні та поведінкові, зокрема гомосексуалізм) зняв кіно за Євангелієм від св.Матея, викликав подив. В оголошенні місцевої комуністичної газети говрилося, що Пазоліні був виключений як «людина морально низькопробна. Ми вважаємо факти, які викликали дисциплінарне усунення Пазоліні з наших шерегів, за приклад згубного впливу певних ідеологічних і філософських течій, представлених зокрема, (Андре) Жидом, (Полем) Сартром та іншими поетами й інтелектуалами, які, заявляючи про свою прогресивність, насправді представляють якнайбільш шкідливі аспекти буржуазного декадансу».
Попри виключення з числа комуністів, Пазоліні ніколи не переставав бути марксистом.
Його багато разів звинувачували в бунтарстві, він мав чимало процесів про образу моральності. Однак годиться брати до уваги, що Пазоліні був вихований у католицькому дусі, й також в інших його фільмах ми знайдемо (навіть якщо у вигляді, який шокує і викликає обурення) алюзії до віри. Він був захоплений християнством, а водночас декларував свій антиклерикалізм, закликаючи до повернення християнства до часів земної діяльності Христа. На запитання, чому він порушує релігійні теми, якщо сам атеїст, Пазоліні відказав: «Якщо ти знаєш, що я невіруючий, то знаєш мене краще, ніж я сам. Може, я і справді людина невіруюча, але така, що тужить за вірою».
В той час, коли італійська цензура заборонила прокат новели Пазоліні «Овечий сир», яка входила до складу квадриптиху «РоГоПаГ» (РОсселіні, ГОдар, ПАзоліні, Грегоретті), а його самого звинуватили в блюзнірстві й засудили до чотирьох років ув’язнення — яких він, зрештою, не відбув, — режисер береться до зйомок «Євангелія». Цього разу Пазоліні зробив точну адаптацію тексту, зміни нечисленні, а своє «Євангеліє від Матея» він навіть присвятив «солодкій пам’яті Йоана ХХІІІ». Із висловлювань Пазоліні випливає, що ідея зняти фільм про Ісуса зробилася під час перебування у Флоренції, де в готельному номері він знайшов примірник Євангелія від Матея і одразу ж його прочитав.
Пазоліні знімав у ролі Христа актора-аматора, який представляв зовсім інакший тип постаті, ніж акотри, яких раніше знімали в релігійних фільмах. Христос у виконанні Ерніке Ірасокі, баскського студента, — рішучий, наполегливий, навіть гострий, подекуди нагадуючи революціонера, який здійснює своє особисте бачення суспільства.
В ролі Богородиці в похилих літах знялася мати режисера, Сюзанна Пазоліні, а її образ як жінки прив’ялих літ також відходив від традиції, що закріпилася в іконографії.
В інших ролях і масовці знялися друзі самого Пазоліні та селяни з місцевостей, де знімали фільм. Їхні суворі, позначені тяжкою працею і зморшками обличчя гармоніюють з елементами такого само убогого краєвиду, примітивних будівель і похмурого, пустинного пейзажу — знятого, як і весь фільм, у гострих протиставленнях чорного й білого.
Незвичною була і музична концепція фільму. Окрім Баха й Моцарта, режисер використав звуки релігійної музики Чорної Африки, блюзу і російських пісень. У поєднанні з образотворчим рівнем, на якому знаходимо художні й різьбярські стилізації кадрів (Джотто, Мазаччо, Боттічеллі, Ель Греко, Донателло), це створює відчуття універсальності й водночас простоти.
Фільм Пазоліні. Постав в опозиції до тодішньої традиції відеопродукції, яка найчастіше становила ілюстрації до євангельських тем, позбавлені, однак, духовної глибини. Пазоліні відмовився від історичної епіки, ставлячи наголос на вченні Ісуса, а не на реконструкції Його біографії.
Євангеліє від св. Матея — це перше канонічне Євангеліє, воно було найбільш використовуваним текстом у давній Церкві з огляду на його повноту і багатство вчення, викладеного у чотирьох так званих «великих мовах». Пазоліні не бажав займатися публіцистикою якого завгодно рівня, повністю довірившись біблійному тексту. Екранізацію цього режисера вирізняє насамперед гранична ощадливість засобів, поєднана з аскетизмом розповіді. Незалежно від намірів, які заявляв сам Пазоліні — що, переносячи текст на екран у первісному вигляді, він бажав підкреслити суперечності між його посланням та використанням у релігії, — завдяки крайньому, суворому реалізму він осягнув вимір трансценденції, дістався до того, що містичне. Причому це не реалізм, який проявляється у вірності історичним реаліям, звичаям, одягу чи нормам поведінки. Режисер не відтворив конкретну дійсність, а збудував символічну. Це радше вірність екранізованому тексту, що ще сильніше підкреслює парадокументальний стиль розповіді, а значення його приховане за фактами. Повільним ритм образів, що змінюються один за другим, перебивають драматичні акценти.
Цей твір Пазоліні отримав відгуки дуже широкого спектру. Багато критиків вважають, що саме йому вдалося здійснити ідеальну адаптацію біблійного тексту, яка уповні передає його метафізичну силу.
На Венеційському фестивалі фільм здобув Гран-прі, а журі Міжнародного католицького кінобюро обґрунтувало свою нагороду тим, що режисер із вражаючою простотою і напруженням виразив «соціальне послання Євангелія».
Частина католицьких середовищ гостро засудила присудження католицької нагороди такому режисеру як Пазоліні; інші ж побачили в його творінні послання, згідне з євангельським духом. З другого боку, цей фільм був сприйнятий як сповнений марксистського духу, а Христос, як написав Єжи Коссак у книжці «Кіно Пазоліні», «це мученик соціального питання, якого мучить усвідомлення власного програшу».
Це фільм, що виріс з ідейної залученості по стороні соціальної ідеї проти ідеології компромісу та суспільного спокою. Це — парадоксально — найвищий момент вираження його творцем своїх марксистських поглядів і робітничого руху. У постаті Христа видно нонконформіста й революціонера, який бореться за ідеальний моральний лад світу. Такого типу інтерпретації вписували фільм у кола, близькі теології визволення, що виникали з тодішніх соціальних і політичних контекстів.
Франко Дзеффіреллі (автор фільму «Ісус із Назарета») про фільм Пазоліні сказав так: «Пазоліні показав історію Ісуса так, якби це була його власна історія: в ролі апостолів знялися його найкращі друзі, Божою Матір’ю була його кохана матуся. Він бо вважав, що єдиний спосіб пояснити цю непересічну розповідь — це перенести її на особистий рівень».
Кіноплівка, на яку Пазоліні зняв свій фільм, зберігалася в архівах Ватиканської бібліотеки. 2005 року її реставрували, а згодом оцифрували.
***
«Євангеліє від Матея» (Il Vangelo Secondo Matteo). Режисер і сценарист — П’єр Паоло Пазоліні, камера — Тоніно Деллі Коллі, виконавця — Ерніке Ірасокі (Ісус), Сеттіміо Ді Порто (Петр), Отелло Сестілі (Юда), Маріо Сократе (Йоан Хреститель), Мар’яґеріта Карузо (Марія замолоду), Сюзанна Пазоліні (Марія в старості), Марчелло Моранте (Йосиф), Розанна Ді Рокко (Ангел Господній), Родольфо Вілкок (Каяфа), Амеріґо Бевільаква (Ірод Великий), Паола Тадеско (Саломея). Італія-Франція, 1964 рік.
фінансово.
Щиро дякуємо!
