Щодо завтрашнього, 17 грудня, оголошеного на 9.00 ранку зібрання на захист громадянських прав і свобод в Україні у зв’язку з проблемним законопроєктом 0931 єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирський, сказав для CREDO:
— Спільнота віруючих людей має об’єднатися на різних рівнях: насамперед у молитві, а також проводячи кожний на своєму місці роз’яснювальну роботу, а мітинг — це вже сигнал до депутатів, що віруючі громадяни України, які робили, роблять і будуть продовжувати робити багато добра заради нашої країни, вбачають у діях народних обранців загрозу для вираження своїх релігійних переконань.
Ми не можемо дозволити себе ігнорувати, маємо чітко і ясно дати зрозуміти президентові, прем’єр-міністру й депутатам, що нас не влаштувала відповідь, яку ми отримали на свої численні звернення щодо внесення поправок до законопроєкту.
Хочу зазначити, що ініціатором та організатором мітингу не є ВРЦРО. Віруючі люди, громадські організації, церковні спільноти — всі, хто розуміє, що мовчати не можна, збираються завтра біля Верховної Ради.
Ми все ще чекаємо відповіді від президента, який нам обіцяв, що розбереться з ситуацією; але оскільки законопроєкт ставиться на голосування вже цього тижня, то ми маємо право боронити свої права у гарантований нам конституцією спосіб: вийти під Верховну Раду, вимагати перегляду законопроєкту і внесення поправок. Ми не виступаємо проти цілого закону і не підтримуємо дискримінації. Наші звернення від самого початку стосувалися лише внесення змін до певних пунктів. Закон про дискримінацію одних осіб не може бути втілений коштом дискримінації інших, особливо якщо йдеться про свободу совісті та віросповідання.
Що це означає? Ми, як віруючі люди повинні мати право називати гріх гріхом, якщо йдеться, до прикладу, про гомосексуалізм чи інші сексуальні збочення; також ідеться про те, що лікар повинен мати право відмовитися робити аборт чи евтаназію, якщо це суперечить його сумлінню, і не бути за це покараним. Віруючі люди будуть обмежені цим законом і не матимуть права діяти згідно зі своєю вірою, за межами стін своєї церкви. Але віру не можна обмежити периметром церкви. Це частина нашого життя. Віра визначає те, як ми живемо, як чинимо. Наша віра каже нам не красти, не вбивати, не обманювати; але також вона каже нам не підтримувати фінансово чи в будь-який інший спосіб явища, події та вчинки, які суперечать нашим релігійним переконанням та сумлінню. Віруюча людина має право сказати «ні» і не бути переслідуваною та покараною. Це право гарантує нам Конституція і ми би хотіли, щоб так і залишилося.
Нам, як віруючим людям, важливо донести до тих, хто займається у нашій державі законотворенням, що варто враховувати інтереси всіх громадян.
Словом, ми вважаємо, що законопроєкт у такій формі, яку буде винесено на голосування, — занадто жорсткий та безкомпромісний і дозволить на маніпулятивні зловживання владою, а омбудсмен від прав людини матиме необмежені можливості «підтягнути» під цей закон все, що вважатиме за потрібне: будь-яке висловлювання, відмову від проведення аборту, відмову друкувати листівки для гей-параду… 1937 рік повернеться. Будь-хто з легкістю зможе стати «ворогом народу» і отримає термін у в’язниці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
