Папамобіль — один із найбільш упізнаваних і добре відомих символів, пов’язаних із Папою Римським.
Починаючи з візиту папи Павла VI до Нью-Йорка 1965 року, який там їздив модифікованим «лінкольном-континенталь», кожен понтифік використовував переобладнані варіанти автомобілів під час подорожей та публічних виступів, щоб бути помітнішими для великих натовпів. Однак папамобіль — це недавній «винахід» в історії Церкви. Як же пересувалися попередні папи?
До появи папамобіля Павла VI в 1965 році римські єпископи часто для офіційних виступів використовували sedia gestatoria, що буквально означає «переносний стілець». Щоправда, переносити такий «стілець» було непросто. У Ватикані були спеціальні носії для папського сидіння, седіарії. Седіа ґестаторіа виглядав як багато прикрашене шовкове крісло, закріплене на підніжку, який водночас був ношами. Обабіч крісла були suppedaneum — по два позолочених залізних кільця, через які просовували міцні довгі бруси, щоб 12 піхотинців-седіаріїв несли цей трон на своїх плечах. Паланкін, разом із віялом і спеціальним невеликим почтом, був обов’язковим для великих церковних урочистостей.
Йоан ХХІІІ на sedia gestatoria
В історично недавні часи Папи Римські були главами такої самої держави, як і решта на політичній мапі світу; це й називалося Папською державою. Відповідно, пересування Папи вимагало дотримання протокольного рівня, так само як усіх інших монархів. Папи пересувалися в межах своєї держави повністю як королі за кордоном цієї держави: у кавалькаді, з почтом, у відповідній монарху пишноті. В цьому не було нічого неправильного з нашого нинішнього погляду, і так само логічною стала подальша (у ХХ столітті) відмова цим користуватися.
Також папський паланкін пов’язаний з усім відомою фразою «sic transit gloria mundi» («Так проминає земна слава»). Ці слова урочисто промовляли тричі, спалюючи перед новообраним Папою, який сидів на седіа гестаторіа, пучок сухої трави.
Седіа ґестаторіа використовували для того, щоб Папи Римські могли пересуватися під час урочистих процесій, наприклад, від базиліки св.Петра до Латеранської базиліки і назад. Як знаємо, собор св.Петра це «центральний ватиканський храм», осідок Папи Римського як глави земної Церкви, однак це не єпископський храм Папи як Єпископа Рима, ним є собор св.Йоана на Латерані. Традиція нести Папу на коронацію існувала довгі століття — вона постала як відображення традиції носити по місту римських консулів після їх обрання.
Останнім папою, який скористався цим «переносним троном», був Йоан Павло І. Його наступник, Йоан Павло ІІ, відмовився від цього церемоніального знаку. Йоан Павло І робив спробу відмовитися від цих ритуальних пишнот, однак не все «можуть королі», а також папи, і зрештою під тиском курії він відступив. Натомість Йоан Павло ІІ виявився жорсткішим у своїх рішеннях і не дав себе переконати.
Хоча папський «переносний трон» уже відійшов в історію, однак седіарії у Ватикані залишились. Їх 23 чоловіка. Тепер їхній обов’язок — нести труну з тілом померлого Понтифіка.
Карета папи Лева ХІІ
До 1800-х років Римські Понтифіки зазвичай просто не виїжджали за межі Ватикану. Папи не мали потреби в якомусь транспорті, бо не пересувалися на значні відстані. Потім же з’явилися папські карети. Вони були оббиті червоним оксамитом, прикрашені золотими зображеннями, голубами та іншими іконографічними символами. Першу таку карету виготовили для папи Лева XII у 1826 році, коли він їздив до Берліна. Після цієї поїздки папська карета використовувалася ще кілька разів, востаннє — 1870 року, коли папа Пій IX вирушив до базиліки Санта-Марія-дель-Пополо.
Карета для Папи Римського відповідала всім протокольним вимогам нових часів. Протоколи теж змінюються, просто повільно. Коли Папа вже не сидів на седіа ґестаторіа, його везли в кареті, що була повністю подібна до царських міні-покоїв. Також у ній був невеликий ослінчик, на який Папа ставив ноги — тому що Намісник Христа не ступав «по землі» у прямому розумінні. Тільки на підставочку.
У Ватиканських музеях є цілий павільйон, де представлені засоби пересування понтифіків. Там є також і папамобілі, однак цей павільйон так і називають Каретним.
Залізничний вагон папи Пія IX
Ще однією формою папських перевезень до часів папамобіля був залізничний вагон. 1849 року папа Пій IX уперше проїхав залізницею від Портічі до Пагані й був у захваті від нового винаходу. Повернувшись до Рима, він розпочав будівництво залізничної мережі в межах Папської держави. 1859 року здійснив подорож від залізничного вокзалу Порта Маджоре до Олбано, поблизу Кастель Ґандольфо, скориставшись папським залізничним вагоном.
Після цієї першої поїздки папські вагони створювано для різних цілей. Один мав відкриті вікна, щоб Понтифік міг вільно благословляти людей, в іншому вікна закривалися під час подорожі з духовенством для зустрічей, а ще один навіть мав повністю обладнану каплицю.
Перший папамобіль — точніше, просто автомобіль, подарований Папі Римському — у Ватикані з’явився 1909 року. Багаті міланські дами вирішили, що Князь Церкви повинен мати новий сучасний засіб для пересування у своєму розпорядженні. Однак, попри всю пишноту й розкіш протокольних вимог, Папи особисто зовсім не обов’язково були багатими можновладцями. Пій Х, якому подарували той лімузин, навідріз відмовився користуватися шикарним подарунком. Саме йому належать слова «я народився бідним, жив бідним і бажаю померти бідним». Перший папський автомобіль наїздив усього 12 кілометрів.
Утім, то були часи, коли Папам не дуже було куди їздити. Тільки 1929 року було підписано Латеранські угоди, за якими Папи Римські перестали бути «в’язнями Ватикану». З нагоди «звільнення» цих історичних в’язнів компанія «Сітроен» подарувала (тоді вже Пію ХІ) бордовий лімузин, прикрашений золотом, червоним оксамитом і дорогими породами дерева. Автомобіль прикрашала емблема св.Христофора — покровителя подорожніх.
Інші автомобільні компанії впали у заздрощі від такого розкішного подарунка Папі й почали собі виготовляти і дарувати Папам Римським свої машини. Подарунки були різні, але найбільше вирізнився концерн «Мерседес».
Папомобілі традиційно були спеціально виготовленими транспортними засобами, як правило, з куленепробивним склом. Сьогодні Папа Франциск надає перевагу звичайним автомобілям. У вечір свого обрання він повернувся з товаришами-кардиналами маршруткою, а не папським лімузином. Під час подорожі в межах Ватикану він використовує невеликий «Ford Focus» із ватиканського мотопарку.
2013 року Ватиканські музеї влаштували виставку з історії папамобілів. Відвідувачі могли побачити зокрема відкритий папамобіль Йоана Павла ІІ, у якому Папа був, коли його поранили 13 травня 1981 року.
Не всі подаровані Римським Понтифікам автомобілі залишаються в музеї. Чимало з них уже продані на різних аукціонах, а виручені кошти йдуть на благодійність. Із папамобілями пов’язані не тільки великі події, такі як замах на Йоана Павла ІІ, але також і комічні сторінки. Так, 2011 року розглядалася справа, чи штрафувати Бенедикта XVI за те, що під час пересування папамобілем він не користується паском безпеки.
За матеріалами: UCatholic, Музеи Ватикана. Павильон карет
фінансово.
Щиро дякуємо!
