Домініканське видавництво «Кайрос» розпочало 2020 рік нетиповим як для нього виданням. У суботу, 11 січня, в Інституті св.Томи відбулася презентація збірки хорових творів для виконання під час Літургії. Вона так і називається: священна музика — «Musica sacra».
У залі св.Катерини Сієнської зібралося не так багато людей, однак це були люди зацікавлені, регенти, хористи, ті, хто за своє церковне життя так чи інакше стикався з темою сучасного літургійного співу в Католицькій Церкві латинського обряду в Україні. Судячи з запитань, які лунали від слухачів по завершенні презентації, проблема з сучасною літургійною музикою обговорюється давно, гостро і чи не в усіх парафіях узагалі. Принаймні, в тих, де є хори.
Варто на самому початку зазначити, що збірник, виданий домініканцями, це не «черговий парафіяльний пісенник», яких уже видано чимало за роки незалежності, бо так він був би фактично позбавленим важливості, якщо не змісту загалом. Проблема співу в парафіях, яку почав розглядати у своїх статтях п.Анатолій Оліх, це дещо інше питання: «кожна літургійна пісня є релігійною, але не кожна релігійна пісня є літургійною», так це сформулював автор. Літургійна комісія єпископату (яку очолює Його Екселенція Яцек Пиль, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії) тривалий час працює над тим, щоб визначити, які саме співи, з якими саме текстами і за якими мелодіями мали би співатися на Месах. Уніфікація того, що «розбрелося» по Україні в купі самопальних перекладів, це справа складна, тож навряд чи такий парафіяльний співник, стандартизоване видання, побачить світ найближчим часом. Натомість домініканці, за ініціативою «своєї» органістки, п.Ольги Приходько, видали посібник саме для регентів та органістів.
Видання спеціально виконане у м’якій обкладинці й має формат А4. Це просте практичне рішення, яке зрозуміють усі парафіяльні органісти. Обкладинка виконана так, що її краї можуть слугувати закладками, а її загальний вигляд цілком надається, щоб такі збірники просто дати хористам до рук, не шукаючи якихось течок для красивого вигляду нот. Вітраж на обкладинці — фото авторської витинанки Олесі Секереш, дизайнерки проєкту й авторки ілюстрацій у збірнику.
Питання високої теології і конкретної практики
Чому взагалі домініканське видавництво вирішило взятися за справу літургійного співу? На початку презентації про це сказав у вступному слові о.Петро Балог ОР, директор Інституту св.Томи. Він зазначив, що чимало творів у збірці взято з іншого домініканського літургійного співника — «Незбагненна Трійце». Тож для Ордену Проповідників загалом це справа не нова.
— Чому я такий радий? — сказав о.Петро. — Тому що Інститут релігійних наук, який навчає теології, навчає, як пізнавати Бога і наближатися до Нього, — видав літургійну книгу, яка безпосередньо наближає нас до Бога. Це теж теологічне видання: не просто «якийсь спів». На мою думку, це взагалі одна з найкращих богословських книжок, які ми видавали.
До складу редакції цього співника входять Юлія Карпицька, яка стала не тільки редакторкою видання, але й авторкою деяких перекладів; Ольга Приходько — керівничка ансамблю «Alter Ratio», музикознавиця, а також — докторка філософії; о.Ігор Гнюс ОР, якого добре знає молодіжне душпастирство у Львові (і який знову до Львова повернувся).
Пані Ольга розповіла про принцип створення збірника, який постав «через питання, що виникають у будь-якого музиканта чи регента» у нинішній РКЦ в Україні. Які твори доречні для виконання на Святій Літургії, відповідно до періодів? Наскільки якісними є тексти літургійних співів, поширені зараз? Яка власне музична цінність виконуваних творів і наскільки вони доречні на Літургії? А також — яким є першоджерело того, що розійшлося по парафіях, і які помилки або перекручення вкралися в процесі переписування, ксерування, передруковування по пісенниках.
Збірник «Musica sacra» представляє музику різних часів і авторів, від Середньовіччя до сучасних музикантів, таких як усім відомі Павел Бембенек і Якуб Блихаж (автор гімну на Всесвітній день молоді у Кракові. — Авт.), домініканці Андре Ґуз і Ярослав Галушка. Збірник поділений на розділи за частинами Меси, темами (марійні, великопісні, великодні), і єдине, чого там немає взагалі, це розділ «Різдво». Як зазначила Ольга Приходько, на Різдво співається стільки колядок, що воно би вимагало іншого видання. («Другого тому», як пожартував о.Петро Балог.)
Окремою темою в представленні збірника стала мова. Збірник «Musica sacra» виданий двома мовами: латиною і українською. Над українськими текстами авторам довелося серйозно попрацювати. Юлія Карпицька продемонструвала кілька прикладів відомих на сьогодні співів, які стали певним стимулом для її праці. У тих перекладах очевидні не тільки порушення еквіритмічності (коли наголоси в текстах не збігаються з музичним синтаксисом), але й вражаючі теологічні помилки, а їх люди в нинішній Церкві співають, особливо не вдумуючись у те, що вони вимовляють. Зокрема йдеться про помилкові переклади з англійської (у представленому виданні англійськими текстами займалася Мар’яна Шіпош), а також — найпоширеніші в піснеспівах латинської традиції полонізми та русизми.
З усього почутого можна було зробити багато невтішних висновків про стан нинішнього літургійного співу в Церкві, але й щонайменше один втішний: коли хоч якась частина роботи виконана добре, то потім її можна буде використовувати при формуванні того самого «стандартизованого», якісного співника для РКЦ в Україні, який колись таки має постати.
«Чи усвідомлює соловей, що він співає?»
— Про музику в літургії можна говорити дуже багато, — зазначив о.Ігор Гнюс. — Фактично, від самого початку свого існування, коли Церква формувала літургію, спів був суттєвою частиною Святої Меси. Однак людина, на відміну від інших істот у природі, співає осмислено. Гарно співає соловейко, але чи він узагалі знає, що він співає? Людина не просто щось «наспівує»; для неї важлива мова, зміст. Тому від самих початків літургії існує і літургійний спів.
Зрозуміло, що літургійний спів фундаментально відрізняється від «співу загалом». Насамперед варто усвідомити, що літургійний спів це тільки «брама», якою входить слово — те, яке має своє джерело у Слові Божому. В праці над цим збірником ішлося не про те, що комусь подобається якась пісня (або ні). Тому що призначення співу на Месі — не це розвеселити нас, чи покращити нам настрій або створити психічний комфорт. Літургійній спів має зовсім іншу мету: включити нас у молитву цілої Церкви.
Можна сказати, що в сучасній Церкві, де (передовсім) священники дбають про добрий рівень літургійного співу, там парафії починають оживати, — і навпаки. Де до літургійного співу, до музикантів і канторів ставляться на рівні «ну, щось там заграй/заспівай», — там усе вмирає. Тут серед нас є священники, і варто сказати, що по парафіях є така невідповідність: ми можемо дати зарплату прибиральниці — ну бо ж прибирати треба, це важливо, — а кантор чи органіст мають якось самі прожити. Отож: дбання про цілісність у богослужінні, також і про літургійну музику та спів, є досить важливою справою.
Частина текстів у цьому збірнику — латиною. Латина є питомою мовою латинської, Римської Церкви. Причому це не висока латина давніх мудреців, і не вульгарна латина з якихось трактатів. Латинська мова, яку ми маємо на сьогодні, була Церквою «охрещена», спеціально творена для літургії, щоб цієї мовою можна було возносити молитви до Бога. В ній немає вульгаризмів чи прокльонів… Інколи можна почути такі закиди, що латина — незрозуміла. Але люди в сучасному світі докладають стільки зусиль, щоб навчитися англійської чи італійської… а латина — це не щось надзвичайно важке!
Оскільки цей збірник адресований насамперед канторам та органістам, пересічний вірний може подумати: «А як щодо мене? Чи мене покинули?» Власне, ні. Бо немає жодної суперечності поміж співом хору чи схоли на літургії та звичайним вірянином, учасником Меси. Можна не мати глибокої музичної освіти, але добре слухати спів хору і тим підносити своє серце до Бога. Є такі слова, що літургійну музику добре символізує діалог між священником і людом на початку Євхаристійної молитви: «Вгору серця!» Оце і є сенс літургійної музики.
Ми заохочуємо ДБАТИ. Дбати про стандарти наших богослужінь. Щоб людина віруюча вже тут, на землі, могла відчути смак літургії Небесного Єрусалима, яка триває безперервно, а ми тут, на землі, можемо включитися в неї тільки на деякий час, поки триває наша літургія.
Після презентації учасники зустрічі у каплиці св.Гіацинта почули невеличкий концерт — ансамбль «Alter Ratio» виконав кілька творів, представлених у збірнику «Musica sacra».
По завершенні концерту учасників презентації запросили на невеличкий фуршет, а також вільне спілкування та дорозпродаж презентаційних примірників. Зацікавлені в купівлі збірника можуть його запитувати на сайті видавництва «Кайрос» або на Фейсбуку Видавництво “Кайрос”.
Фото: о.Яцек Дудка ОР
фінансово.
Щиро дякуємо!
