На запитання відповідає с. Малгожата Борковська, монахиня-бенедиктинка з польського Жарновця, перекладачка монастичних отців, авторка численних книжок, публіцистка.
Питання: Чи важлива позиція тіла під час молитви?
Відповідь: Може бути важлива, але вона не найважливіша. Положення тіла важливе тоді, коли воно можливе. Насамперед, не можна ні з чого робити собі перешкоди для молитви.
Був такий час у первісному християнстві, коли християни, щоб молитися, поверталися на схід. Це було звернення думки до Христа як світанку людства, як Сонця зі сходу, немовби визнання Його месіанської гідності. Для них це було важливе. Про святу Макрину, сестру Василія Великого (IV століття), написано, що коли вона вже була смертельно хвора, то казала поставити своє ліжко так, щоб очима була завжди звернена у бік сходу, і так молилася.
Ліжко переставити легко, а от більшу проблему мав у VI столітті в Палестині один мандрівний купець, після якого залишився лист, написаний до славетного пустельника Варсонофія, що мав великий духовний авторитет. Купець запитує, причому з великим заклопотанням, що йому робити, бо хотів би молитися в дорозі, але коли йде, то не раз довгі години обернений спиною до сходу. Отож як він може молитися? Старець йому дуже терпеливо пояснює цю проблему (та інші подібні) і вчить, що можна молитися в яку завгодно сторону…
Багато чого залежить від скрупульозності, й одне тільки певне: що нема чого прискіпуватися.
Загалом то принцип такий, Льюїс це сильно підкреслював, що фізична постава людини якось формує її духовну поставу. Але не завжди може її формувати, бо інколи певної постави тіла набрати просто не вдасться, — а тоді й нема чим перейматися; зрештою, є багато методів формування цієї позиції. А що би мала робити людина, яка лежить, бо хвора? Вона ж не виключена через це з можливості молитися! Отці пустелі казали, що той, хто дякує Богові у хворобі, рівний тому, хто возносить величну молитву.
Із книжки «Роздуми про Втілення Божого Сина»
фінансово.
Щиро дякуємо!
