Жестова мова, якою користуються люди з вадами слуху, на сьогодні є однією з найпопулярніших мовних сімей у світі.
За даними американського журналу «National Geographic», налічується понад 300 різновидів жестової мови, якими спілкуються понад 70 мільйонів людей по всій планеті. Католицька Церква зробила значний внесок у її створення — про що знає мало хто, включаючи її користувачів.
Деніел Пейн підкреслив цей факт на сайті католицького інформаційного агентства CNA, вказавши зокрема на роль французького католицького священника Шарля-Мішеля де Л’Епе (1712-1789) — засновника першої у світі безкоштовної школи для глухих, де їм проповідували Євангеліє. Цей заклад, нині відомий як Національний інститут глухої молоді в Парижі, постав 1760 року. Священник надихнувся на створення жестової мови, читаючи твори Платона і в цей час зустрівши двох глухих близнюків, із якими він хотів поділитися Божим Словом. Потім о.Шарль-Мішень заснував невелику школу на вулиці де Мулен у Парижі, яка згодом перетворилася на національний заклад.
Дослідник глухоти, професор Джордан Айкман із Каліфорнійського державного університету в Нортріджі, сказав для CNA, що внесок католиків в історію та освіту глухих є «значним». Він зазначив, що «католицькі священники й черниці засновували (або керували ними) одні з найперших шкіл для цього середовища, а потім схожі осередки поставали по всьому світу. Одні викладали мову жестів, інші використовували розмовний метод», — каже американський вчений.
Завдяки щедрому спадку від батьків, отець Л’Епе не був зобов’язаний отримувати платню за свою роботу. Він організовував публічні презентації для своїх учнів, що викликало значний інтерес до освіти глухих. Хоча жестові мови існували в різних формах протягом століть, о.Шарль-Мішель зробив значущий внесок в історію глухих, розробивши те, що він назвав «універсальною мовою», завдяки «перетворенню природних жестів у методику навчання».
Протягом кількох десятиліть після смерті свого засновника в 1789 році інститут процвітав під керівництвом іншого священника, Роша-Амбруаза Кукуррона Сікара (1752-1822), якого вважають піонером у галузі освіти глухих. Більше половини його життя припало на час Французької революції та після неї (1789-1799), з її різко антикатолицькою позицією. Отець Кукуррон Сікар також стикався з погрозами смертю; але його глухі учні та випускники захистили його. 1791 року Національні збори, також відомі як Національний конвент (Convention Nationale; мав законодавчі повноваження під час Французької революції та діяв із 21 вересня 1792 року по 26 жовтня 1795 року), визнали отця Л’Епе «благодійником людства».
Хоча Церква може похвалитися значущою роллю на початку розвитку освіти глухих, професор Ейкман вважає: католицькі лідери здатні на більше, щоб зробити віру доступнішою для глухих людей в усьому світі. Церква може зробити це, забезпечивши прямий доступ через місцеві жестові мови, — що, своєю чергою, дозволить уникнути мовної депривації в освіті для глухих і надасть їм доступ до релігійних знань та пастирської опіки.
Каліфорнійський науковець зазначив, що на парафіяльному рівні цього найкраще досягає глухий священник, який вільно володіє місцевою жестовою мовою. Протестанти мають значно більше глухого духовенства та мирян-лідерів, аніж Католицька Церква та інші релігії, разом узяті. В цьому контексті збільшення кількості глухих священників є одним зі способів покращити доступність та ефективність пастирської допомоги, вважає професор Ейкман.
Марк і Кетлін Розінги з Кентуккі — учасники Першого Євхаристійного конгресу глухих, що проходив у Національному санктуарії св.Єлизавети Анни Сетон в Еммітсбурзі, штат Меріленд, 4‑6 квітня 2025 року. | Автор фото: Зої Романовскі/CNA
Подекуди вже вживають заходів для усунення цієї пастирської прогалини. Наприклад, у Меріленді, на початку цього року, сотні глухих католиків зібралися з 4 по 6 квітня в Національному храмі св.Єлизавети Сетон на перший в історії Євхаристійний конгрес для глухих католиків. Захід організував отець Майк Депчік, один із небагатьох глухих священників у світі.
Тим часом, базиліка Національного храму Непорочного Зачаття у Вашингтоні, округ Колумбія, запустила спеціальні екскурсії для глухих та сліпих відвідувачів, пропонуючи захопливі сенсорні враження, які роблять цей священний простір доступнішим.
Пишучи 1776 року про очевидне збільшення кількості глухих дітей у Франції, отець Л’Епе зазначив, що їхня кількість, здається, зростає, «тому що до [сьогодні] діти, народжені без здатності чути й говорити, були ізольовані від світу, оскільки їхня присутність у суспільстві завжди була дуже складною».
Хоча протягом століть глухота вважалася «нещастям, на яке немає ліків», священник називав це переконання «упередженням». Він наголошував, що «йдеться не про ‘вибрик’ (folly), а про те, щоби зробити все можливе, щоб допомогти глухим людям сьогодні та в майбутньому».
фінансово.
Щиро дякуємо!
