«У сповіді ніколи не йдеться про подробиці вашого інтимного життя. Якщо священник запитує про такі деталі — будь ласка, негайно вийдіть із конфесіоналу», — каже отець-домініканець Адам Шустак.
Питання: Як подолати сором перед визнанням гріхів, пов’язаних із сексуальністю? Чому маємо сповідатися з таких гріхів будь-якому священнику?
Відповідь: Звісно, є гріхи, які стосуються нас особисто, дуже інтимні, які викликають сором; і є гріхи, так би мовити, зовнішні. Але головне щодо сповіді — усвідомити, що треба просто гріхи визнати. Немає більш чи менш ганебних гріхів. Завжди, коли маємо зізнатися у чомусь ганебному іншій людині, почуваємося некомфортно. Тому варто пам’ятати кілька речей, які полегшують визнання таких гріхів.
У сповіді ніколи не йдеться про подробиці вашого інтимного життя, про якісь детальні описи того, що я поганого зробив. Сповідь вимагає лиш одного: ясно і виразно назвати кожний гріх. Наприклад, коли говоримо про гріхи, які стосуються нечистоти, то йдеться не про те, щоб сказати: «Згрішила проти шостої заповіді». Тоді священнику незрозуміло, про що мова, бо під такою назвою гріха може бути що завгодно. Гріх треба назвати конкретно. Тобто, якщо гріх нечистоти стосується, наприклад, порнографії, то кажете: «Дивився порнографію». Якщо стосується мастурбації, кажете: «Я мастурбував». Якщо це подружня зрада, кажете: «Я зрадив своїй дружині». Кожен із цих гріхів має різну матерію.
Цього достатньо. Не йдеться про подробиці: що саме дивився, як це робив тощо. Скажу більше: якщо будь-який священник питатиме вас про такі деталі — будь ласка, негайно вийдіть із конфесіоналу. Йдеться лише про те, щоб було зрозуміло, про який гріх мова. Якщо це важкий гріх, то також важлива кількість, бо є різниця, чи один раз випадково побачив порно, чи це вже залежність від порнографії.
Чи священник має право ставити якісь запитання? Має. Але не такі, про які я казав. Наприклад, якщо хтось каже на сповіді, що зрадив дружині, то священник може, запитати, чи це постійний зв’язок з іншою жінкою, чи це сталося один раз. Не йдеться про те, що один раз — це неважливо, а щоб було зрозуміло, яка проблема. Бо якщо потім священник у повчанні хоче вам допомогти подолати цей гріх, то має знати, з чим має справу.
Отже, у сповіді:
— поставтеся до сексуального гріха, як до будь-якого іншого;
— чітко його назвіть;
— якщо гріх важкий, вкажіть, чи це було один раз чи відбувається постійно.
І все. Не потрібно жодних інших подробиць і деталей.
Ще одне: я знаю, що коли пенітент приходить на сповідь, то майже завжди дуже переймається, для нього це трагедія. Але ми всі маємо однакові гріхи. Не думайте, що як священник у конфесіоналі почує про гріх нечистоти, то впаде.
Переклад CREDO за матеріалами: Адам Шустак, Dominikanie.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
