Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Італійського композитора Джованні П’єрлуїджі да Палестрина називають найвизначнішим представником римської композиторської школи епохи Відродження. Його вплив на розвиток церковної музики величезний; твори митця часто називають кульмінацією поліфонії Ренесансу.
Аби відчути красу і глибінь музики Джованні П’єрлуїджі да Палестрини, цього всього знати непотрібно. Достатньо увімкнути мелодію, і вона понесе вас у світ прекрасного, на зустріч з Богом.
«Sicut cervus» створений за мотивами псалму 42:
Як лань прагне до водних потоків
так душа моя прагне до тебе, Боже.
Душа моя жадає Бога, Бога живого, —
коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі,
коли день‑у‑день мені говорять: «Де Бог твій?»
Про це я згадую і душу виливаю над собою:
як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого,
посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені?
Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти,
Спасителя обличчя мого і мого Бога.
Душа моя пригноблена в мені;
тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів;
усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
Удень хай Господь явить свою милість,
вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш?
Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене,
коли день‑у‑день до мене кажуть: “Де ж Бог твій?”»
Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені?
Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його,
Спасителя обличчя мого та мого Бога.
