Чим нас зводить сатана? Які способи захисту від негативних наслідків нападу демонів пропонували отці пустелі?
В інтерв’ю Катажині Матуш-Бранецькій про це розповідає о.Домінік Хмелевський.
— Чим нас зводить сатана і чому він це робить?
— Насамперед — спокусами, які мають нас відвернути від Євангелія, Ісуса Христа і як наслідок — від спасіння. Життя — це час, коли ми маємо вирішити: чи ми хочемо жити вічно з Богом, чи з сатаною. Стратегія демона полягає в тому, щоби звести нас до того, щоб ми остаточно відкинули Бога.
— Демони, за Євагрієм, не знають таємниць нашого серця, бо воно належить Богові. А що знають?
— Отці пустелі казали, що демони надзвичайно спостережливі, вони прекрасні психологи. Демони вивчають людину від початку її існування, тому чудово розуміються на психіці, її механізмах.
Отці вивчали, як демони діють на людей, і говорять про вісім неправильних способів мислення в духовній боротьбі. Це: зажерливість, нечистота, жадібність, смуток, гнів, лінь, пиха і зневіра (акедія), які потім Церква класифікувала як сім головних гріхів.
— Як знати, звідки походить думка?
— Саме Отці пустелі створили мистецтво розпізнавання. У нас є три джерела: небесне, яке походить від Бога; демонічне, яке походить від сатани, і людське, яке походить від заплямованої гріхом людської природи. Вони не нейтральні, вони зосереджені на нашому егоцентризмі.
Якщо хочете вміти добре розпізнавати, що до вас приходить, — мусите знати Боже мислення. А звідки? З Божого Слова. Отці пустелі постійно вивчали, досліджували Святе Письмо, вчили напам’ять, щоб засвоїти всім своїм єством спосіб Божого мислення.
Усе, що не є Божим мисленням, можемо кваліфікувати як демонічне або людське. Пізнаємо це по плодах: якщо мислення не відповідає Божому Слову, то його плодами будуть гріхи. Людське мислення — зосереджене на нашому егоцентризмі й у подальшому приводить нас до відкинення Божого мислення.
— Я читала у Вашій книжці, що іноді демони підкидають такі думки, щоб попри хворобу і ослаблення бути жертовним і мучити себе навстоячи співом псалмів. Як це побачити?
— Ми маємо пам’ятати, що це писали «командос» духовного життя, чоловіки, які жили самотньо, поставили на карту все і вчинили своє життя жертвою Богу. Нерозумно перекладати їхній спосіб життя на батька сім’ї, який має тяжко працювати для того, щоб її утримати, або на матір, яка має доглядати дітей.
Це може бути підказкою, що коли ми почуваємося гірше, коли ми ослаблені, то попри все не відмовляймося від основного аскетизму в нашому житті, від якоїсь жертви. Можемо жертвувати дискомфорт, який переживаємо, за спасіння грішників або як покуту за свої гріхи.
— Ви пишете про п’ять способів, якими зло проникає до серця. Який із них найнебезпечніший?
— Той, який повністю приймає спокусу. Зло розвивається як пропозиція, яку ми потім аналізуємо, а на третьому етапі погоджуємося, щоб вона оселилася в нашому серці. Тоді, коли людина сказала «так» гріху, спокуса починає розвиватися, поки не стає пристрастю, залежністю і робить серце людини твердим.
— Які способи захисту від негативних наслідків нападу демонів пропонували отці пустелі?розпізнаванн
— Сучасна ментальність говорить, що головне — догоджати собі. Ми залежні від насолоди. Можна сказати, що кожну мить свого життя шукаємо чуттєвих переживань. Хочемо, щоб нам було добре, приємно, мило і симпатично.
Отці пустелі вчать нас, що тіло має бути в постійному упокоренні, — й тут не йдеться про катування свого тіла. Йдеться про першорядний аскетизм. Я не маю постійно собі догоджати, заспокоювати свої відчуття. Коли я голодний, то не мушу відразу спиняти авто і купувати собі гамбургера.
Чому сьогодні так багато людей не в змозі витримати в подружжі, в будуванні тривалих стосунків? Тому, що вони залежні від насолоди. Коли стає неприємно — розходимося. Ми не здатні пережиті різні випробування й атаки на нашу любов. Можемо переживати зневіру — дух полудня, як називали його отці пустелі.
— Що тоді робити?
— Отці пустелі кажуть, що треба вчитися постійно жити аскетично. На доброму, здоровому, виваженому рівні. Вчитися високих стандартів життя, хоч би у стосунках з іншою людиною: коли неприємно, дискомфортно, коли не вдається, коли важко. Не занижувати стандарти стосунків тільки тому, що неприємно, і не здаватися.
У подружніх стосунках повернутися до першої любові. Найпрекрасніші спогади показують нам, що ми вміємо взаємно себе дарувати. Вміємо бути романтичними, жертовними. Відкиньмо часте сидіння перед телевізором, інтернетом, занадто сильне захоплення, і присвятімо час заново одне одному.
— У духовному житті теж трапляються неприємні ситуації.
— Коли ми проходимо час очищення, не маючи втіхи від Бога, — не відмовляймося від певної рівноваги у своєму духовному житті. Якщо досі ви молилися три частини Розарію і це давало плоди, а зараз у вас проблеми з тим, щоб узагалі молитися, то не відмовляйтеся від Розарію повністю, шукайте золоту середину. Один десяток — це був би мінімальний рівень; я вибираю п’ять десятків і роблю це послідовно.
І так у кожній сфері життя. Всяке знеохочення у праці над собою, над своєю духовністю — тимчасове і не триватиме до кінця життя. Треба вистояти.
***
Отець Домінік Хмелевський — реколекціоніст, салезіанець. До того, як стати священником, був майстром східних єдиноборств. Духовний опікун спільноти «Воїни Марії». Нещодавно вийшла його чергова книжка «Духовна боротьба отців пустелі. Як успішно боротися зі спокусами».
Переклад CREDO за матеріалами: Катажина Матуш-Бранецька, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
