Україна

Трансформація любов’ю: шлях до себе. Безпритульні насолоджувалися Карпатами

05 Серпня 2020, 11:46 569 Текст: Тетяна Калініченко
Фото: Наталя Носаченко

П’ятий рік поспіль «Карітас-Спес Україна» організовує виїзні відпочинки для безпритульних. Цьогоріч такі семиденні реколекції для 44 учасників пройшли в мальовничих Карпатах.

Духовний отець, Сергій Панченко зі згромадження Облатів Непорочної Марії, з яким співпрацює Місія для служіння бездомним, надав групі духовний супровід. «Ми багато говорили з людьми за цей час. І навіть глибокі, довірливі розмови відбувалися не під час конференцій чи ділень; люди більше відкривалися під час походів у гори. Важко оцінити, як вплинуть реколекції на їхнє подальше життя. Хтось, наприклад, вважає успіхом те, що ці сім днів не пив. Інші казали, що раніше не завжди розуміли, чому чинять так чи інакше. Коли розповідав про поневолення людини та етапи залежності, які починаються зі спокуси, згоди, переходять у гріх та закінчуються розпачем, — то до мене підійшов Тарас, який сказав, що не може вирватися з цього кола. Чоловік сказав: він не розуміє чому так живе. Має братів і батьків, і він один у родині «ненормальний». Він не розуміє, чому так діє, чому зривається в п’янку. Саме Тарас був одним із тих, хто захотів повернутися додому, обіцяв, що спробує знову жити, як усі люди, але не знає, чи вдасться… Свою сім’ю він не бачив 8 років. Після реколекцій Тарас захотів залишитися з братом і мав намір відвідати батька, який довго шукав його і навіть не знає, чи живий його син.

 

 

Варто усвідомити, що людина, яка мала такий складний досвід, потребує тривалої праці над собою. Ми говорили з Тарасом, що зміна сама собою не прийде, треба довгої та послідовної праці. Він повернувся додому, ми його завезли, але чи надовго це?.. Нам лишається тільки супроводжувати його молитвою», — ділиться роздумами о.Сергій Панченко ОМІ. Крім духовної програми, отець також допомагав підопічним психологічно: він здобуває освіту психотерапевта й може надати відповідну фахову допомогу.

Програма реколекцій була організована так, щоб дати можливість отримати і розвантаження, і практичні поради. З групою працювали соціальні працівники «Карітас-Спес Україна» та волонтери. Одразу після приїзду до табору кожен підопічний отримав засоби гігієни та зміг привести до ладу себе та свої речі. Ігор Янковський, соціальний працівник КСУ, щодня обробляв рани, займався перев’язками та стрижками. Розпорядок включав у себе зарядку, ранкову молитву; кожного другого дня була праця або похід у гори; в ті дні, коли група не йшла у гори, були майстер-класи з малювання та конференції. Щовечора підопічним Місії показували фільми, влаштовуючи спільний кінозал.

Додатковим бонусом цьогочної програми став «магазин добрих справ», у якому кожен за зароблені іграшкові кошти мав змогу купувати речі. Координатор програми «Кухня для бездомних Карітас-Спес Україна» брат Себастіан Янковський ОМІ так розповідає про ці навички фінансової самостійності: «Кошти можна було отримати за прибирання у своїй кімнаті чи за собою в їдальні, за працю на вулиці та за добру поведінку. Ці правила всі сприйняли як забаву, але насправді, таким чином ми формували навички заробляти кошти й економити зароблене. Щоб не просто “дай, бо мені треба”. А щоб виховувати розуміння, що для того, щоб мати, потрібно докласти зусиль», — каже брат Себастіан ОМІ.

 

 

Волонтерка Катерина Суркіс — художниця-ілюстраторка, на реколекції приїхала з братом та подругою. Саме вона проводила творчі заняття, для людей із дуже непростою життєвою історією. «Творчість об’єднує людей, робить їх ближчими один до одного. Вона допомагає зрозуміти душу іншої людини, її біль та радість. Ми обрали малювання для заняття з людьми нелегкої долі саме через те, що воно позитивно впливає на людську психіку, формує  гарний настрій, служить джерелом позитивної енергії та позитивних емоцій, допомагає вивести з пригніченого стану, відвернути від тяжких думок. При створенні зображень на папері в людини активізуються психічні процеси, які допомагають їй справлятися часом із найсерйознішими проблемами», — розповідає художниця. — «Важливим є те, що під час занять люди усміхалися, процес творення образів їх захоплював до такої міри, що вони щиро ділилися одне з одним своїми першими успіхами. Напруження, яке спостерігалось у перші два дні, більше не відчувалось. Ми на якусь мить стали однією родиною. Мистецтво дає крила. І я їх побачила. У творчості немає меж! Бог дав кожному талант, але кожен повинен знайти в собі сили розвинути і примножити його. Коли ми прощалися і розходилися по різні сторони життя, — люди, які ще вчора були чужі одне одному, обіймались і дякували за те, що ми були з ними ці дні. Звісно, в кожного свій життєвий шлях; та нам усім вдалося хоч на якийсь час зігріти їхні серця, викликати щиру усмішку та зробити їх трішечки щасливішими», — каже Катерина.

 

 

Брат Себастіан Янковський ОМІ найбільшим здобутком цих реколекцій вважає те, що троє людей, які роками жили на вулиці і спроби повернути їх до нормального життя були марними, погодилися спробувати змінити своє життя. Двом молодим людям родом із Франківщини команда допомогла відшукати їхніх рідних. Один чоловік захотів працювати і залишитись у Яблуниці.

«Всі ці дні ми працювали з людьми, показуючи їм інше життя. Ці люди глибоко зранені, багато з них мають проблеми зі здоров’ям, хтось навіть із законом. Але ми на цих реколекціях намагались їх зцілити любов’ю і прийняттям. Вони ж відкривалися нам, відкривали свої таланти. Я вже 8 років годую бідних людей на вулиці, але на багатьох із наших підопічних подивився іншими очима. Наприклад, Віталій, який живе на вокзалі, — дуже добре малює; він і його дружина працюють двірниками. Побачивши його малюнки, я запропонував йому малювати портрети на замовлення. Дружина Наташа загорілась цією ідеєю. Анатолій на творчих заняттях малював машини. Він з дитинства хотів працювати з машинами, але його сім’я переламала його. Було видно, що на папері він малює те, що любить, про що мріє в цей час, і стає щасливішим. Сергій малював свої страждання у в’язниці. Хай би яке завдання в нього було — він малював тюремну камеру. Він викладав у малюнок все те, що переживав. Було видно, що так він виливає все наболіле.

 

 

Більшість із них — як діти. Ніби дорослі, а соціальні навички і здатність порадити собі в них просто мінімальні. Наприклад, Тарас до нас приходив їсти багато років, і ніколи з нами не розмовляв. Його погляд був втуплений в одну точку. Ніколи нічого не розповідав про себе. Вперше заговорив зі мною цієї зими, коли йому треба було взуття. Ми домовилися про зустріч наступного дня, після роздачі, я планував купити йому черевики. І для нього було таким сильним потрясінням, що я на нього чекаю! — він не міг повірити, що так буває… Далі для нього було шоком, що він сам міг купити в магазині це взуття. Ця можливість вибрати для нього була вражаючою. Тільки тоді він став відкриватися і розповідати про те, що має сім’ю. Так само, коли йому болів зуб, я відвіз його до клініки. Через таку тиху і постійну опіку чоловік геть почав мінятися. Це саме він захотів спробувати знайти своїх рідних і спробувати все почати знову. Його брат розповідав, що Тарас був проблемним ще з дитинства і він не впевнений, що Тарас працюватиме; але обіцяє його лікувати», — додає брат Себастіан.

 

 

Волонтерка Наталя Носаченко фотографувала на цих реколекціях; це був її перший волонтерський досвід. Вона була зворушена, коли бачила, як обличчя людей, які ще вчора були на вулиці, починають світитися: «З цих фотоісторій видно, як змінились люди під час поїздки. Я бачила, як вони змінюються завдяки любові, яку дають інші. Те, що дехто повернувся до своїх домівок, — я думаю, що вони зробили дуже непростий для себе крок, я б це назвала трансформацією любов’ю. Рада була бути частиною цього».

Відпочинок став можливим завдяки фінансуванню Папи Франциска. Релігійна місія «Карітас-Спес Україна» висловлює щиру подяку Святішому Отцю та Його Високопреосвященству кардиналу Конраду Краєвському.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Яблуниця
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: