У Браїлівському санктуарії Ісуса Назарянського 6-7 серпня відбулась щорічне дієцезіяльне чування. Гаслом чування, яке відбувалося вже вісімнадцятий рік поспіль, стали слова: «Мир вам — не бійтеся».
«Сьогодні Ісус вітає нас словами, які сказав після Воскресіння: «Мир вам — не бійтеся». Біля Ісуса Христа сьогодні стає Матір Божа, котра в Ла Салет сказала: «Підійдіть мої діти, не бійтеся». З другої сторони тут присутній св. Йоан Павло ІІ, котрий на початку понтифікату сказав: «Не бійтеся! Відкрийте двері для Христа». Нехай ця відвага буде присутня в нашому житті, особливо коли будемо повертатися до наших домівок, туди, де ми працюємо», — з цими словами звернувся до вірян настоятель санктуарію о. Юзеф Кшишиха MS перед початком урочистої св. Меси. Як і в попередні роки, під час чування було відправлено дві Служби — на честь Преображення Господнього та на честь св. Каетана.
Одну і другу очолив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Ян Нємєц, проповідь на одній одній і на другій проголосив о. Віталій Слободян CP. Першій Службі передувала спільна молитва Розарію, в якій паломники і місцеві парафіяни просили Господа через заступництво Діви Марії про необхідні благодаті для усіх зібраних, за їх родини, про закінчення війни і припинення епідемії, за дітей та молодь, за хворих і страждаючих, за нові покликання до священства і чернецтва. А на самому початку Меси одна з її учасниць, вітаючи від імені усіх браїловських парафіян єпископа Яна, у віршованій формі попросила його освятити відновлену ікону Матері Божої. Це прохання владика Ян виконав наприкінці Служби.
Проголошуючи проповідь, о. Віталій зупинився на значенні святкування Церквою свята Преображення. Ця описана в Біблії подія — сходження Ісуса з учнями на гору Фавор, де Він преобразився перед їхніми очима — передувала останній подорожі Господа Ісуса до Єрусалиму, тобто, фактично розпочала Його останню дорогу на Голгофу. А в Літургію Церкви це свято було впроваджено після встановлення свята Воздвиження Хреста Господнього, щоб за сорок днів до Воздвиження Хреста, «приготовляючись до того, що має відбутися на Голгофі, ми ще раз, разом з апостолами споглянули на ту Божественну славу, учасником якої є Христос, щоб з вірою ще раз подивились на те, що Ісус — Син Божий. Там, на горі Фавор, Ісус відкриває блиск своєї слави. Чинить це в присутності трьох своїх учнів, яких готує до того, щоб вони зустріли Його також в годину страждання. Там, на горі Фавор, являються Мойсея та Ілля. Мойсей, через котрого Бог дає народові заповіді і котрий веде народ до Обітованої Землі. Ілля — пророк, котрий домагається Божої справедливості, але хоче, щоб це була жорстка справедливість, справедливість кари Божої. натомість Бог показує Іллі, що приходить через благодать, через тихий подув вітру. Це — представники Старого Завіту. І тут же є апостоли, котрі фактично є представниками Нового Завіту, нового періоду історії спасіння. І серед них, серед Старого і Нового Завіту, з’являється Христос в повноті Божественної слави. Христос, Який хоче зміцнити своїх учнів досвідом Преображення. Світло Преображення повинно було так міцно і глибоко увійти в свідомість учнів, щоб у годину страху в Гетсиманії вони могли перебувати з Ним, потішати Його, запевнити Його у своїй близькості, і, насамперед, щоб вони самі могли перемогти будь-який страх. Ці троє апостолів мали перейти через Страсну П’ятницю з вірою, з довірою, з впевненістю, що все закінчиться добре. Але якщо вони цю гору Преображення в ту годину страху і пригадали, то вона здавалась їм чимось як далекий сон, про який ми пам’ятаємо, але він не має впливу на наше життя сьогодні. Досвід страху виявляється сильнішим, ніж захоплення молитвою. Тут, на землі, навіть глибокий релігійний досвід не забезпечує нам витривалості, вірності в годину, коли приходить страх, коли приходить слабкість. Можна забути в той момент навіть про ті слова, які говорить Отець на горі Фавор: «Це Син Мій улюблений». Можна забути про зустріч з Мойсеєм і Іллєю. Можна забути в годину випробовування про якісь великі піднесені переживання».
«Тому, — продовжив проповідник, — Бог будує наше життя на буденності, на сірих буденних трудах. Але Бог хоче будувати нашу релігійність на вірності. І ця гора Фавор — як би попередження для нас всіх, хто думає, що якісь піднесені релігійні почуття можуть стати фундаментом міцної віри. Сьогодні багато людей шукає в духовному житті якогось такого небуденного, особливого духовного досвіду. Це, можу сказати, небезпечні пошуки. Духовне життя — це насамперед виконування волі Отця в буденності, а не якісь особливі, піднесені духовні переживання на молитві … Небагато тих, хто запрошені на гору Фавор, але ми всі запрошені на Голгофу. Мудрість Христа, євангельська мудрість показує нам, що наше преображення довершується в єдності зі стражданням, в єдності з хрестом. Бог преображає нас поступово: шляхом очищення, просвітлення і єдності з Ним. І хто шукає виключно радісних і приємних релігійних переживань, живе самообманом, втрачаючи на горизонті свого бачення Євангеліє. Тому сьогодні просімо Небесного Отця, щоб ми завжди слухали Його Сина, слухали слова Євангелія, слова любові. І нехай вони не тільки потрапляють до нашого вуха, а проростають в нашому серці. Слово Боже повинно перемінитися в нашому житті в чин, в дію. І це преображення слова в чин стає преображенням нашого серця на подобу Серця Ісуса, і тільки таке преображення допомагає нам зростати до слави Неба».
Учасники Літургії звернулись до Небесного Отця з молитвами за Святішого Отця Франциска, за Україну, за мир в усьому світі і, і як кожного року 6 серпня, за те, щоб не повторилась трагедія Хіросіми і Нагасакі, за померлих, і за те, щоб усі, хто беруть участь в Євхаристії, перемінені цим Таїнством, могли своїм життям проповідувати Добру Новину. Під час обряду принесення дарів свічку, квіти, хліб, гостію і вино до вівтаря принесли члени родин, з яких вийшли священники: єпископ Йосиф Верт (нині служить в Новосибірську), о. Андрій Счастлівцев, о. Андрій Ремінець та родини с. Чеслави, котра служить в Хмільнику.
В перерві між двома Месами учасники чування мали можливість почути розповідь про явлення Матері Божої в Ла Салет. Далі — Адорація Пресвятих Дарів, яку розпочала пісня, яку більше ніж сто років тому співали паломники, що приходили до Браїлівського Ісуса, написана польською мовою тодішнім настоятелем браїлівської парафії:
Молитва під час адорації була присвячена визволенню тих, котрі перебувають у різних залежностях. «Всемогутній Боже Отче! Це Ти обрав цей Браїлівський санктуарій муки і смерті Твого Сина Ісуса Христа, завдяки яким ми отримуємо звільнення з неволі гріха, смерті та диявола. Прославляємо Тебе за цей великий дар, який тільки Ти можеш дати грішній людині. Господи Ісусе, присутній у Твоїй фігурі в Браїлові, незважаючи на гоніння та виїзд тринітаріїв, Твоя фігура і далі перебуває в цьому місці. Люд Божий з великою довірою звертається до Тебе: «Ісусе Назарянський, в усьому світі славиться Твоє ім’я. Прошу Тебе, дай здоров’я мені і моїй родині, нехай оминуть мене усілякі хвороби і нещастя». В цьому санктуарії збирали кошти, щоб викупати полонених під час війн. Сьогодні наші рідні і близькі потрапляють в гіршу неволю різних залежностей. Вони потребують звільнення, але не всі розуміють, що без Твоєї допомоги і нашої підтримки вони не зможуть звільнитися, вилікуватися від нищівних хвороб душі», — промовив отець-настоятель Юзеф Кшишиха MS і віддав під опіку Милосердному Ісусу усіх алкоголіків, наркоманів, ігроманів, порнозалежних та їх родини. Також пролунали молитви за народи, що страждають від війн, а також про дар опам’ятання для тих, хто бореться проти християнських моральних цінностей.
Проповідь під час другої св. Меси, що розпочалась рівно опівночі, о. Віталій присвятив особі св. Каетана, на честь котрого Меса відправлялась. Але розпочав зі свідчення жінки, яку він зустрів у Браїлівському храмі десь на початку 2000 років. Ця жінка народилась у 1920 році і від народження була сліпа. Її мати молилась за те, щоб донька могла бачити. З цим наміром вона постановила раз на рік приходити пішки до Ісуса Назарянського в Браїлів. Жили вони в Дунаєвцях (Хмельницька обл.), пішки треба було йти близько тижня, стільки ж назад. Мати ходила сім років і сталося чудо: семирічна дівчинка прозріла. Коли ж з нею познайомився о. Віталій, їй було вже за вісімдесят, але вона читала без окулярів.
Розповідаючи про св. Каетана, священник відзначив, що головною рисою святого було те, що він жив тим, що проповідував. «Нині, — сказав о. Віталій, — без проповідників так сяк можна обійтись. Кожен може прочитати, послухати, подивитись відео, як на сайті CREDO. Але світу необхідні свідки — ті, хто живуть згідно Євангелія. Таким був св. Каетан, котрий казав: «Любов полягає в тому, щоб нічого, що маєш — матеріальні речі, здібності, таланти — не вважати своїм», а ділитись цим з братами та сестрами. І в його особі ми бачимо приклад безмірної довіри Божому Провидінню».
Отець Віталій розповів, що у заснованому св. Каетаном чернечому згромадженні не тільки не було передбачено ніякого забезпечення: їм не дозволялось навіть жебрати. І коли Святіший Отець розглядав статут нового згромадження, його найближчі співпрацівники казали, що за таким статутом жити неможливо. На це св. Каетан сказав: «А хіба Євангеліє вже недійсне? Он лілеї: як тоді росли, так і тепер ростуть, і Отець Небесний про них турбується».
«В нинішній час, коли питань більше ніж відповідей — в плані економічному, соціальному, мілітарному, — коли не знаєш, що може чекати тебе, твоїх дітей, св. Каетан показує нам, що земними справами не потрібно аж занадто перейматись. Піклуватись про них треба, але занадто не перейматися, а шукати, передусім, Царства Божого», — закінчив проповідь о. Віталій.
Чування завершилось обрядом посвячення олії св. Каетана і помазання нею очей.
фінансово.
Щиро дякуємо!
