Наближається день голосування на місцевих виборах. Останній день перед ними називається «днем тиші», оскільки у цей день заборонено будь-яку політичну агітацію. Пропонуємо присвятити цей день молитві до святих, які можуть допомогти нам зробити мудрий та виважений вибір.
Святий Лев Великий
Один із двох Пап, що удостоїлися звання «Великий», увійшов у історію не лише як борець з єресями маніхейства та монофізитства, але і як політичний діяч, чия дипломатія врятувала Рим від зруйнування. У 452 році Папа особисто вийшов назустріч королеві гунів Атіллі, чиї війська вже стояли під стінами Риму для того, щоб вести з ним переговори. Досі невідомо які саме аргументи він використав у цій розмові, однак факт лишається фактом: після перемовин зі Папою Левом вождь варварів, що наганяв жах на увесь світ і носив прізвисько «Бич Божий», несподівано відступив і відвів свої війська геть від Риму. Твердо пам’ятаючи про свій обов’язок захисника християнської віри, він також приймав під свій захист численних біженців з Африки, що потерпала від навали вандалів, за умови їхнього зречення від єресі.
Свята Єлизавета Португальська
В юному віці вона стала дружиною короля Португалії Дініша, уславленого своєю запальною вдачею. Попри те, що він показував себе як хороший правитель: опікувався культурою і освітою, заснував португальський флот, провів низку господарчих та правових реформ, його характер постійно провокував конфлікти та військові наступи – навіть на власних родичів. Тому Єлизаветі часто доводилося брати на себе роль політичного посередника. Вона не лише мирила чоловіка з ріднею, але й виступала як радниця у справі встановлення державного кордону, і як арбітр у політичних суперечках між королями Кастилії та Арагону. Після смерті чоловіка королева стала францисканською терціаркою, присвятивши себе турботі про бідних, але згодом змушена була знову брати участь у політичних переговорах, переконавши власних сина та онука, правителів Португалії та Кастилії, утриматися від війни та укласти мирову угоду. В історію за свою діяльність вона увійшла як «Ангел Миру» і свята заступниця під час воєнної загрози.
Свята Катерина Сієнська, Учителька Церкви
Завдяки активній політичній діяльності святої Катерини завершився Авіньйонський полон пап – важка сторінка в історії Церкви, протягом якої папська резиденція знаходилася не в Римі, а у французькому Авіньйоні. У цей період Папи знаходилися у фактичній політичній залежності від французьких монархів, Рим перебував у хаосі та занепаді, а європейські держави переживали гостру політичну кризу. Прагнучи запобігти занепаду Церкви, Катерина Сієнська писала листи видатним політикам та вельможам свого часу, виступала у якості папського посла і зрештою зуміла переконати Папу Григорія ХІ повернутися до Риму та стати радницею наступного Папи, Урбана VІ. Вона відрізнялася великою сміливістю говорити з можновладцями прямо і відверто, підкреслюючи необхідність дбати не про особисте, а про загальне благо, але разом з тим її листи було просякнуто духом християнської любові.
Святий Томас Мор, мученик
Томас Мор, юрист і колишній лорд-канцлер Англії за правління короля Генріха VIII є прикладом того, що для християнського політика вірність Церкві та її вченню має завжди стояти на першому місці. Незважаючи на особисту приязнь короля, на почесті та вигідне становище при дворі, у момент, коли життя поставило його перед вибором: кар’єра чи віра, Мор обрав віру. Коли Генріху забажалося розлучитися з першою дружиною для укладення повторного шлюбу, Мор відмовляв його від цього кроку, наполягаючи на тому, що визнати шлюб недійсним може лише Папа. Після того, як король оголосив про свій розрив з Римом і про утворення Англіканської церкви, головою якої оголосив сам себе, Мор подав у відставку з посади лорда-канцлера. Він також не з’явився на весілля Генріха з Анною Болейн, оскільки вважав їхній шлюб незаконним. Томас Мор також відмовився скласти присягу, що автоматично означала б визнання ним усіх дітей Генріха і Болейн законними, а будь-яку владу земних владик крім правителів з династії Тюдорів (що включало і папську владу) – нелегітимною. За це його було ув’язнено і страчено за наказом короля.
Блаженний Карл І
Імператор Австро-Угорщини, останній правитель з династії Габсбургів, блаженний Карл також носив титул короля Галичини та Володимирії і герцога Буковини. Його особистим життєвим девізом були слова: «Я завжди прагну в усьому якомога чіткіше зрозуміти Божу волю і слідувати їй найдосконалішим чином». Після вбивства ерцгерцога Фердинанда, що спровокувало початок Першої світової війни, Карл став спадкоємцем трону. Ставши за два роки імператором і королем, він був єдиним політичним лідером, що активно підтримував зусилля Папи Бенедикта ХV, спрямовані на якнайшвидше встановлення миру. Після того, як Карла було відсторонено від влади у ході революції 1918 року, що призвела до розпаду Австро-Угорської імперії, його було відправлено у вигнання. Вже звідти він намагався своєю політичною діяльністю не допустити приходу комуністів до влади у Східній Європі. Живучи у бідності і молитві, він не зрікався корони до самої смерті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
