Інтерв’ю

Чи можна католикам вакцинуватися проти коронавірусу?

19 Січня 2021, 14:45 5576 Віта Якубовська

30 січня 2020 року ВООЗ визнала спалах нового коронавірусу з офіційною назвою SARS-CoV-2 надзвичайною ситуацією в царині охорони здоров’я, що має міжнародне значення.

Швидкість поширення вірусу та непередбачуваність наслідків хвороби для пацієнтів стали справжнім викликом для лікарів та науковців. Фахівці провідних фармацевтичних компаній світу розпочали працю над розробкою вакцини від нового вірусу, і станом на грудень 2020 року декілька вакцин отримали схвалення відповідних установ. Деякі країни вже розпочали вакцинацію найбільш вразливих груп населення.

Але не всі можуть видихнути з полегшенням, отримавши звістку про винайдення вакцини. Люди віруючі мають сумніви, чи можуть вони вакцинуватися, адже до складу вакцини від COVID-19 входять клітинні лінії, отримані з біологічного матеріалу двох ненароджених дітей, абортованих у 1960-ті роки.

21 грудня Конгрегація віровчення видала роз’яснювальний документ, підписаний префектом Конгрегації Луїсом Ладарією Феррером. Цей документ був схвалений Папою Франциском, але теж викликав дискусії та занепокоєння: чи не суперечить він ученню Церкви про захист життя ненароджених.

Про умови моральної допустимості використання морально небездоганної вакцини, про мету і суть роз’яснювального документу в справі вакцинації Конгрегації віровчення, про те, чи Конгрегація справді внесла якісь зміни до морального вчення Католицької Церкви і чи справді вона дала католикам безумовне «зелене світло» вакцинуватися — CREDO розмовляє з о.дияконом Назарієм Зузаком.

— Що в першу чергу варто знати вірянам про склад вакцини від коронавірусу?

— Варто знати, що до складу вакцин не входять клітини, безпосередньо взяті з абортованих людських плодів, а ті, які були вирощенні на їх основі. Отож до складу вакцини проти SARS-CoV-2, (а також, між іншим, більшості сучасних вакцин від вітряної віспи, краснухи, гепатиту А й однієї від сказу), входять клітини, вирощені у клітинах-нащадках тканин, зібраних з абортованих людських плодів багато десятиліть тому. Ці вакцини виготовляють, вирощуючи віруси у фібробластах ембріона плоду. Вперше ці клітини для виготовлення вакцин отримали, використавши біоматеріал двох абортованих дітей (1964 та 1970 р. відповідно). Треба зазначити, що аборти, про які йдеться, були вчинені не заради використання біоматеріалу ненароджених дітей для виробництва вакцин, а з інших (теж морально злих, але не пов’язаних із виробництвом вакцини) мотивів. Тобто діти не були зловмисно позбавлені життя конкретно для того, щоб їхні клітини використовували у виробництві вакцин.

Ці ж таки ембріональні клітини, отримані десятиліття тому, продовжують зараз рости в лабораторіях, і їх до сьогодні використовують для виготовлення клітинних ліній (або культур), які, своєю чергою, застосовуються при виготовленні згаданих вакцин. Тому нові додаткові джерела клітин із людського плоду для виготовлення вакцин не потрібні. Іншими словами, два аборти, зроблені в 1960-1970-х роках, насправді безпосередньо «причетні» до появи ряду вакцин, також і проти SARS-CoV-2; але вони, по-перше, не були вчинені саме з цією метою, а по-друге, на сьогодні в світі нових абортів у цих цілях не роблять (принаймні, так стверджує наукова громадськість).

Ці факти, звісно, не «виправдовують» такого роду вакцину. Вона продовжує залишатися «морально заплямованою». Це пояснюється тим, що заради створення навіть мільярдів доз вакцини (які потенційно можуть урятувати тисячі життів) використання клітинної лінії на основі біоматеріалу навіть однієї абортованої дитини є завжди морально недопустимим, а їх виробництво — морально неприйнятним. Тим не менше, є виняткові ситуації коли використання такої вакцини може бути морально допустимим, тобто не тягне за собою вчинення гріха. Саме таку ситуацію описує Конгрегація віровчення у своєму Документі.

— Чи Конгрегація справді внесла зміни у моральне вчення Церкви щодо захисту ненароджених або якимось чином його «послабила»?

— Ні. Конгрегація віровчення нічого не змінила у моральному вченні Католицької Церкви у царині охорони ненародженого життя, лише підтвердила його і застосувала до конкретного випадку. Роз’яснення, які в цій справі дає Конгрегація віровчення, не є ані сумнівними, ані помилковими, і тим більше не «єретичними», як дехто стверджує. Документ базується на принципах католицького віровчення та моралі, а отже, чітко вказує на всі важливі пункти щодо обставин та умов, які дозволяють кваліфікувати використання вакцини як морально допустиме. Тому вердикт Конґрегації достатньо обґрунтований і теоретично правильний.

— Які це обставини і що за умови мають бути виконані, щоб були підстави вважати морально допустимим використання морально небездоганної вакцини?

— Загалом це: 1) наявність серйозної небезпеки для свого здоров’я та здоров’я інших; і 2)відсутність морально бездоганної вакцини. В оцінці фактів та обставин справи Конгрегація віровчення покладається на дослідження наукових установ провідних держав світу, рішення ВООЗ та Папської академії «За життя», і в цій частині залежна від них. Тому істинність її вердикту про моральну допустимість використання конкретної вакцини проти конкретного вірусу залежить не тільки від правильного застосування церковного вчення. Частково вона залежить також і від істинності фактичних даних про хворобу, на які цей вердикт спирається. Ця частина Документа — найслабша, оскільки навіть серед фахівців у цій галузі не має згоди щодо всіх обставин, пов’язаних із пандемією COVID-19. Іншими словами, коли Церква, чи то в особі Верховного Понтифіка, чи через посередництво, наприклад, Конгрегацій висловлює свою думку на теми, що не належать до її безпосередньої компетенції, — вона може і має право помилятися.

— Чи можемо говорити, що основним критерієм допустимості застосування морально небездоганної вакцини є відповідь на запитання, чи у випадку COVID-19 наявна небезпека є справді важкою?

— Саме так. Конгрегація посилається саме на цю обставину як на основну для виправдання допустимості використання морально заплямованої вакцини. Однак оцінка важкості й небезпечності пандемії COVID-19 не є навіть серед фахівців одностайною. Тому наявність цієї ключової обставини для виправдання використання «морально нечистої» вакцини не для всіх очевидна. Ця обставина робить аргументацію Конгрегації в цій частині менш переконливою.

— На що спирається Конгрегація віровчення, коли пояснює моральну допустимість використання наявної вакцини?

— Щоб виправдати використання морально заплямованої вакцини, Конгрегація віровчення спирається на той принцип, що в разі серйозної небезпеки власному життю чи життю близьких нам людей ми не маємо обов’язку уникати віддаленої пасивної матеріальної співучасті з гріхом інших людей чи обставинами, що безпосередньо до нього відносяться. Використання морально заплямованої вакцини проти SARS-CoV-2 правильно класифікується Конгрегацією як «віддалена пасивна матеріальна співучасть» із гріхом двох абортів, що лежать в основі клітинних ліній. Вердикт Конгрегації стверджує, що в нинішніх умовах пандемії наявна серйозна небезпека для життя більшості мешканців планети, яка, за відсутності морально бездоганної вакцини, усуває обов’язок уникати такої віддаленої непрямої співучасті. Тобто в цьому конкретному випадку Конгрегація вважає, що цей обов’язок не діє.

У «перекладі» зрозумілою мовою це означає, що, живучи у світі, який глибоко позначений гріхом та його системними проявами, в деяких ситуаціях та за деяких обставин християнин, навіть маючи добру волю, не здатен діяти морально бездоганно (тобто так, щоб у той чи інший спосіб не співдіяти з чиїмось гріхом, навіть віддаленою, пасивною матеріальною співучастю). Тому Церква не накладає на вірних непосильних тягарів. У більшості випадків уникнення навіть віддаленої пасивної матеріальної співучасті у гріху інших остаточно можливе лише завдяки винятковій благодаті Божій та співпраці з нею. Такий рівень християнської досконалості може (як це бачимо на прикладі життя деяких святих) і повинен (як про це говорить сам Господь) бути для нас мотиваційним взірцем, але не може становити норми для оцінки загалу вірних, оскільки християнський героїзм загалом заохочується, а в деяких випадках вимагається під загрозою втрати спасіння («Хто відречеться Мене перед людьми…», Лк 12,9), — але не всюди, не завжди, не щодо всіх та не за кожних обставин.

Важливо розуміти, що Церква абсолютно не схвалює вакцину, створену на основі клітинних культур із біоматеріалу абортованих дітей, і тим більше не змушує до її використання. Також у жодному разі вона не послаблює моральну неприпустимість використання клітинного матеріалу людських ембріонів для наукових чи фармацевтичних цілей. Церква не оцінює безпечності вакцини та її ефективності для людського здоров’я. Це прерогатива науки. Подібно Церква не ставить собі за мету в сумлінні зобов’язувати вірних до використання вакцини будь-якого типу, навіть морально бездоганної. Церква лише заохочує до використання морально бездоганної вакцини у випадках, коли цього вимагає «загальне добро» (тобто для убезпечення не лише власного здоров’я та життя, але й інших, особливо вразливі категорії — дітей, вагітних та людей похилого віку) і допускає використання морально небездоганної вакцини — за певних умов. 

Водночас треба зауважити, що характер документу, виданого Конгрегацією віровчення, не передбачає викладу повноти вчення про святість життя і його захист. Документ був покликаний розв’язати конкретний конфлікт сумління, який опосередковано стосується сфери охорони життя ненароджених, а не давати відповіді на всі запитання, пов’язані з вакцинацією чи обов’язком охороняти життя ненароджених.

— Хотілося б підсумувати, для ясності, щоби звести до мінімуму сумніви стосовно допустимості використання морально небездоганної вакцини.

— Отже, людина віруюча, яка користується морально заплямованою, чи, як її ще називають, морально небездоганною вакциною, не грішить за умови, якщо:

1.Цілковито поділяє вчення Церкви про захист життя;
2.Перебуває в середовищі, яке зазнало епідемії захворювання важкого (що безпосередньо загрожує її життю — елемент відповідальності за себе) та легко і швидко поширюваного (загрожує життю інших — елемент відповідальності за інших);
3.Погоджується з тим, що така морально заплямована вакцина не становить у жодному разі навіть непрямого виправдання аборту;
4.Усвідомлює та приймає вчення Церкви про те, що обмежений дозвіл на використання такої вакцини в жодному разі не рівнозначний із заохоченням чи безумовним дозволом на застосування клітинних ліній, створених із біологічного матеріалу абортованого людського ембріону;
5.При найменшій можливості вибору готова завжди обирати морально бездоганну вакцину, навіть якщо це вимагатиме більших зусиль чи коштів у межах можливостей цієї людини.

— Є категорія віруючих із делікатним сумлінням. Маєте якісь поради для них?

— Вірянам із делікатним сумлінням, які мають застереження щодо використання морально заплямованої вакцини, потрібно розуміти, що, з одного боку, документ Конгрегації віровчення не змушує до вакцинації, а з іншого, натомість, — що в сучасному суспільстві уникнути віддаленої опосередкованої матеріальної співучасті в гріхах інших (тобто більш чи меш свідомої, другорядної, але не зловмисної співпраці з обставинами, що виникли внаслідок чийогось навмисного тяжкого гріха) найчастіше неможливо. Проте кожен, хто з міркувань сумління (тобто не бажаючи брати навіть віддалену, пасивну матеріальну участь у тих двох згаданих абортах) відмовляється від дозволеного застосування морально заплямованої вакцини, вчиняє добре — за умови, що докладає всіх інших необхідних зусиль та вживає заходів, щоб уберегти власне здоров’я та здоров’я оточення.

Хочу ще підкреслити, що тим вірним, які вважають дозволеним використання такої вакцини за будь-яких обставин і не бачать жодних проблем у тому, що її початки так чи інакше пов’язані з убивством двох ненароджених дітей, може загрожувати небезпека «широкого» сумління і навіть не до кінця усвідомлене потурання абортивній ментальності.

Церква завжди заохочує вірних до святості й моральної досконалості на взірець Христа і святих. У контексті нашої розмови — це обов’язок, виражаючись богословською термінологією, уникати не лише свідомої та добровільної, але навіть віддаленої пасивної матеріальної співпраці з гріховним актом, якщо це можливо. З іншого боку, — добре усвідомлюючи стан людини після первородного гріха, Церква, діючи розсудливо, не змушує вірних до героїзму всюди і завжди. Знаючи слабкість людської природи, вона підтримує та заохочує до змагання про святість, але не вимагає понад те, що людина може дати.

В християнському середовищі дискусії щодо моральної допустимості використання морально заплямованої вакцини провокують цілу гаму прямо протилежних реакцій. Це цілком закономірно, оскільки ставлення до такого роду речей безпосередньо залежить від рівня духовного життя християнина, його знання науки віри, вразливості його сумління (делікатного, широкого, або скрупульозного), інтуїції віри та інших факторів.

— Чи той документ Конгрегації розв’язує проблему вакцинації загалом?

— Він розв’язує лише конкретний конфлікт сумління, а розв’язання формулює приблизно так: використання морально заплямованої вакцини за відсутності морально бездоганної та за наявності важкої небезпеки для здоров’я є морально допустимим. Разом із цим це рішення не зобов’язує в сумлінні тих католиків, які вважають, що використання морально заплямованої вакцини для них неприйнятне. Такі вірні мають право — і навіть обов’язок — діяти згідно зі своїм сумлінням, але так, щоб це не зашкодило третім особам. Відмовляючись від вакцини, вони повинні вживати рівноцінних заходів безпеки задля «загального добра». Не повинні нав’язувати судження власного сумління іншим чи зухвало ставити під сумнів цінність рішення Церкви в цій справі. Мають, натомість, право просити про роз’яснення, дискутувати і обговорювати це питання —і, як уже було зазначено, шануючи авторитет Церкви, вчиняти в цій ситуації згідно з вищим законом християнської моралі. А він каже, що уникати треба не лише гріха, але всього, що з ним безпосередньо  пов’язане, — звісно, наскільки це для людини можливо в конкретній життєвій ситуації.

Щодо вакцинації загалом, то це питання розсудливої відповідальності за себе та інших, яке, однак, вимагає доброї поінформованості, зваження усіх «за» і «проти», та врешті — вільного відповідального рішення. Моральні й медичні проблеми (ускладнення чи навіть смерть деякої частини вакцинованих), пов’язані з використанням різного роду вакцин, підказують, що кожне радикальне рішення в цій справі (безкритична пропаганда чи абсолютне відкидання) видається помилковим і шкідливим, як для суспільства, так і для кожної конкретної особи.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project Immediate Unity