Британські суди «протягують» евтаназію

Триває боротьба за життя польського пацієнта в Плімуті. Офіційно у Великій Британії заборонені як евтаназія, так і підтримуване самогубство.

Хто «заохочує до самогубства або сприяє йому», підлягає покаранню до 14 років позбавлення свободи, а евтаназія у британському законодавстві визначена як «убивство». Водночас, однак, у тамтешніх судах лікарні можуть без проблем здобути згоду на відключення від апаратури, що підтримує життя, пацієнтів у важкому стані, пише Vatican News. Останнім часом медіа, описуючи історію поляка, пацієнта Університетської лікарні Плімута, вивели на яв, що у Великій Британії евтаназію насправді практикують; невідомим залишається тільки масштаб цього явища.

На початку листопада 2020р. у чоловіка, чиї дані не розголошують, лікарі ствердили припинення серцевої діяльності, внаслідок чого постраждав мозок. Суд схилився до висновку медиків про згоду відмовитися від лікування, стверджуючи, що подальша підтримка життя R.S. «не належить до його найбільшого блага». Зі сторони польського уряду подано пропозицію перевезти хворого на батьківщину та надати йому лікування в одному з найкращих медичних осередків Польщі — лікарні Міністерства внутрішніх справ. Пропозицію відкинуто. За рішенням британського суду, «найбільше благо» чоловіка в разі такого рішення могло би постраждати внаслідок ризику смерті під час транспортування.

Суддя Коен із Верховного суду, обґрунтовуючи рішення припинити лікування, заявив, що хоча пацієнт може прожити «до п’яти років і більше», однак він ніколи не видужає, залишаючись у стані «мінімальної свідомості», в якому «ледве розпізнається присутність людської істоти». Суддя вирішив, що цей чоловік «не хотів би бути утримуваним при житті у стані, який не дає йому змоги отримувати задоволення і є таким гнітючим для його дружини та дітей». Аргументація британського суду ідеально вписується в позицію тотального утилітаризму в царині трактування людського життя. Можливо, своє значення має також шанс трансплантації органів. Згідно з новим, ухваленим 2020 року, законом (Human Tissue Act), сім’я не зможе уникнути забору органів від померлої людини; натомість є дані, що більшість органів для трансплантації взято від людей, які помирають під штучною вентиляцією в реанімаційних відділеннях або після ствердження тяжкого ушкодження мозку.

Родина польського пацієнта в Плімуті, його мати, сестри і племінниця звинувачують британський суд у надмірно поспішному рішенні, яке не бере до уваги католицьких переконань хворого у святості життя. Натомість Європейський суд із прав людини визнав, що ця справа не годиться для його розгляду через те, що порушення не було.

Брак прихильності британського суду в царині боротьби за життя людини, зокрема брак згоди на лікування в іншому медичному закладі, нагадують історію Альфі Еванса, що точилась у Великій Британії в 2017-2018 роках. Хлопчик страждав на невідому нейродегенеративну хворобу, яку лікували в Ліверпулі. Вичерпавши можливості лікування, шпиталь звернувся до суду по дозвіл на відключення дитини від системи життєзабезпечення. Суд прийняв сторону медиків, попри спротив батьків та пропозицію лікарні Дитятка Ісуса в Римі, яка виразила готовність прийняти хлопчика на невизначений термін. Британський суд залишився непоступливим, назвавши боротьбу батьків за дитину «нелюдською», а ЄСПЛ так само визнав, що право хлопчика на життя порушене не було.

Британський парламент раз по раз відкидає легалізацію підтримуваного самогубства та евтаназії. Як стверджує організація Care not Killing, «якщо підтримуване самогубство або евтаназія будуть легалізовані, усі “вбезпечення” від зловживань, такі як обмеження їх для конкретних категорій осіб, не діятимуть. Замість цього, після затвердження так званого “права на смерть”, ми будемо свідками поступового розширення діяльності активістів, які чинять тиск, щоби збільшити категорії осіб, які для цього надаються».