Як відомо грамотним католикам, спомин св.Валентина пов’язаний із боротьбою Церкви проти «гріховної любові», Луперкалій, за «любов справжню».
А ще декому відомо, що історики Церкви не завжди точно впевнені, про якого конкретно Валентина йдеться, бо їх могло бути два.
Раз, два… три?
Загальноприйнята історія виглядає так. За часів імператора Клавдія ІІ Готського Рим заплутався в численних кривавих і непопулярних війнах аж до тієї міри, що чоловіки не бажали йти до війська. Імператор вирішив, що причиною є не політика держави, а небажання чоловіків покидати своїх наречених і жінок. Тому він відклав на невизначений час усі заручини і шлюби.
Священник Валентин допомагав парам, які одружувалися таємно. Однак його впіймали і засудили до смерті. Бідного помічника закоханих били до смерті, після чого йому відрубали голову. Було це, кажуть легенди і перекази, саме в день 14 лютого, року 269 або 279-го по Різдві Христовім, — а 14 лютого це був день, коли в Римі влаштовували «лотереї милосердя», тому міцно увійшло в пам’ять люду.
А перш ніж настав день страти, Валентин у в’язниці заприязнився з донькою тюремника, яка його навідувала і втішала. Щоб їй віддячити, Валентин залишив дівчині на прощання листа у формі серця, в якому написав: «Від твого Валентина». Над гробом мученика при віа Фламінія збудували базиліку, однак папа Пасхаліс І (817-824) переніс останки мученика до храму св.Євпраксії (Пракседи).
З часом постать священника Валентина переплуталася у сприйнятті віруючих з іншим мучеником, який мав те саме ім’я. Деякі дослідники навіть стверджують, що насправді то все ж таки була одна людина. 197 року св.Валентин став єпископом міста Терні в Умбрії. Відомий був тим, що став першим священником, який поблагословив шлюб між язичником і християнкою. Також писав до своїх вірян листи про любов Христову. Загинув у Римі 273 року, бо не бажав перестати навертати язичників. Сьогодні то саме він більше знаний і саме до його гробу в кафедральному соборі Терні йдуть паломники. На срібному релікварії, в якому зберігаються череп і кості, міститься напис: «Святий Валентин, покровитель любові».
Не раз говориться про св.Валентина і як про покровителя хворих на епілепсію. Однак насправді йдеться про… третього святого з цим ім’ям. Цей св.Валентине жив у V столітті в Ретії (найзахідніша провінція Римської імперії, нинішня німецько-австрійсько-швейцарська прикордонна територія), і саме йому приписувано міць зцілювати від цієї хвороби.
Фото: Вікіпедія
Будь моєю валентиною…
День св.Валентина став справжнім святом закоханих тільки в Середньовіччі, коли розвинувся побожний захват житіями святих і віруючі масово подавалися в паломництва до їхніх гробів, щоб ушанувати їхні реліквії. Тоді згадали також історію св.Валентина. Свято найбільше поширилося в Англії та Франції. Надалі, як в античному Римі, влаштовували розіграш імен у лотерею, хоча тепер також і дівчата могли витягнути імена хлопців. Потім молодь тиждень носила папірці з іменами виграних «валентинів» пришпиленими до рукава.
Дівчата стали загадувати в день 14 лютого, за кого вийдуть заміж (так, «андрійки» європейського варіанту). Щоби це дізнатися, вони видивлялися пташок. Якщо дівчина першим побачила вільшанку — це означало, що вона вийде за моряка; якщо горобця — то за бідняка, зате могла бути певна, що шлюб буде вдалий; якщо в’юрка — то її руки попросить чоловік багатий. В Уельсі в цей день дарували одне одному дерев’яні ложки з вирізьбленими на них серцями, ключами й дірками від ключа. Подарунок заміняв собою фразу «відкрий мені своє серце».
Починаючи з XVI століття в день св.Валентина жінкам стали дарувати квіти. Все почалося зі свята, яке влаштувала одна з доньок короля Франції Генріха IV. Тоді кожна з присутніх дівчат отримала в подарунок букет квітів від свого кавалера.
Насамперед, однак, наречений був зобов’язаний 14 лютого вислати до своєї коханої ніжного листа, що звався валентинкою. Цей звичай прижився навіть при королівському дворі в Парижі. Валентинки прикрашали серцями і купідонами, на них писали вірші. У ХІХ столітті їх визнали найромантичнішим способом зізнання в коханні. Змістом листів не раз були слова: «Будь моєю валентиною». У Сполучених Штатах листи були анонімні, тому закінчувалися запитанням: «Вгадай, хто?» В Європі анонімний відправник підписувався просто: «Твій валентин».
1800 року американка Естер Говленд започаткувала традицію надсилання готових карток-валентинок. Ними обмінюються досі по всьому світу, не тільки закохані, але й діти у школах. Найвідомішим автором друкованих валентинок був французький рисувальник Раймон Пейне. Він почав їх публікувати 1965 року, коли 14 лютого було офіційно проголошене у Франції Днем закоханих.
Свято заручин
В Австрії в день св.Валентина відбуваються вуличні процесії, в Англії закохані дарують одне одному картонні серця, оздоблені фігурками Ромео і Джульєтти, а в нинішній Америці — просто висилають мейли. Однак найурочистіше цей день відзначають на батьківщині св.Валентина (єпископа). Щороку в неділю, найближчі до 14 лютого, в катедрі у Терні відбувається Свято заручин. Зібрані при гробі св.Валентина сотні пар, які не раз прибувають у усіх сторін світу, складають присяги любові та вірності на час до дня шлюбу. 1997 року короткого листа до учасників церемонії в Терні написав папа Йоан Павло ІІ. Зміст цього листа тепер викарбуваний на плиті, вмонтованій поблизу гробу святого єпископа.
Терні. Базиліка св.Валентина. Вівтар. Фото: Вікіпедія
Свято супроводжується концертами, спектаклями, показом фільмів, конференціями та спортивними заходами, які тривають майже весь місяць лютий. Цього року також оголошено конкурс на СМС любовної тематики.
14 лютого в Терні вручають нагороду «Рік любові». Також там організовують валентинкові зустрічі для вдів та вдівців, як і для людей самотніх, старших і хворих.
фінансово.
Щиро дякуємо!
