Культура

Пролітаючи над прекрасними храмами, що руйнуються

08 Лютого 2021, 12:47 1310

Пропонуємо переглянути цикл відеооглядів визначних пам’яток Галичини, знятих з висоти. Здебільшого це замки, палаци, фортифікаційні та сакральні споруди, які руйнуються просто на очах, і наше покоління може виявитися останнім, яке ще має шанс побачити їх на власні очі. А тим часом руїни ці навіть у такому стані вражають своєю красою, величчю, вишуканістю архітектурних деталей. Особливо, коли дивишся на них згори, мов птах…

Цикл відеооглядів «Пам’ятки Галичини» представляє Збруч.

 

Храм Всіх Святих у Годовиці

У 12-ти кілометрах від центру Львова розташований один з найкращих зразків барокових храмів —  Всіх Святих у селі Годовиця, збудований у 1751–1758 роках.

Творіння відомого архітектора Бернарда Меритина та геніального скульптора Йоана Георга Пінзеля останні півстоліття повільно помирає. На стінах та склепіннях досі є фрагменти фресок, виконаних наприкінці ХVІІІ століття художником Александром Ролинським. Та після пожежі 1974 року, коли згорів дах костелу, вони залишилися сам-на-сам з силами природи. На той час храм був господарською будівлею місцевого колгоспу. Основною окрасою храму був вівтар, скульптури якого виконав Йоан Пінзель. Сьогодні вони у фондах Львівської національної галереї мистецтв. У костелі від вівтаря залишився лише хрест. У 2012 році сім скульптур із Годовиці стали центром експозиції Пінзеля у паризькому Луврі. Вази на фасаді костелу, які збереглись досі, теж ймовірно руки самого Пінзеля, або ж когось із його учнів. Авторству Меретина та Пінзеля також належать такі відомі споруди як Святоюрський собор у Львові та ратуша в Бучачі. Сьогодні стан костелу Всіх Святих у Годовиці жахливий – провалений дах, частково поруйновані стіни, великою мірою знищені стінописи. Грошей на реставрацію в Україні нема. Після паризької виставки робіт Пінзеля французька сторона висловила готовність профінансувати відновлення храму. Проте, плану, як робити реставрацію, скільки це може коштувати та потребує часу, немає. Грошей на документацію ні держава, ні область не дають, попри те, що споруда є пам’яткою архітектури і про загрозу її повної втрати говорять давно.

 

Храм у Білому Камені

Колись Білий Камінь був містом з маґдебурзьким правом, замком і ринковою площею. Зараз це невелике село, в якому вціліла лише одна з давніх пам’яток — бароковий костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії споруджений у 1700 році. Храм пережив дві світових війни, німецьку і радянську окупації, був колгоспною коморою і повільно занепадав попри те, що отримав статус пам’ятки архітектури. Однак врешті влада звернула увагу на костел, і у 1977-82 роках його ґрунтовно відреставрували. Був відновлений тиньк, декор, аркова огорожа з решітками, а головне – святиня отримала повністю новий дах. Пам’ятку віддали Львівській картинній галереї та відкрили тут музей. Костел внесли до туристичних маршрутів Львівщиною. Однак, уже в 1996 музей закрили, костел перейшов на баланс ЛОДА і з того часу повільно вмирає. Зараз покинутий храм стоїть практично без даху і приречений на руйнування.

 

 

Монастирський комплекс Ордену Кармелітів Босих

На території автобусного заводу знаходиться одна з найменш відомих пам’яток Львова – монастирський комплекс Ордену Кармелітів Босих. Він збудований у 1930-х роках на розі вулиць Персенківки і неіснуючої нині Освічої. В комплекс інтегрований костел Матері Божої Шкаплерної. Загальний стиль костелу поєднував в собі поміркований модерн та окремі деталі стилю традиційних костелів кармелітів ХVII—XVIII століть. Вівтар прикрашала точна копія розп’яття, роботи видатного німецького скульптора Віта Ствоша, виконана львівським майстром Анджеєм Альбрехтом. В часі Другої світової війни будівлю займали як радянські, так і німецькі війська. Від бомбардувань тут переховувалися мешканці Персенківки. Зайнявши місто, німці розташували в комплексі військово-будівельну команду. Збудували нову сходову клітку, деякі келії переобладнали на ванні кімнати. Площа перед костелом була зайнята польовою кухнею, а частина заставлена тяжкою військовою технікою. Після війни, у 1946 році, кармеліти покинули Львів у рамках програми репатріації поляків. Костел і монастир перетворено на магазин і станцію техобслуговування. Комплекс опинився на території Львівського автобусного заводу, де монастир використовувався як гуртожиток, а костел виконував роль актового залу. Нині комплекс, спотворений численними варварськими втручаннями, повільно руйнується, як і сам колишній промисловий гігант. Територія навколо забудована бараками, гаражами, ангарами та іншими господарськими спорудами. У лютому 2018 року будівлю внесли до Державного реєстру пам’яток архітектури України.

 

Храм Святої Трійці у Родатичах

У селі Родатичі недалеко від Городка знаходиться унікальний храм – костел Святої Трійці. Його збудували у 1897-1905 роках за проектом львівського архітектора Альфреда Кам’янобродського. Тут був один із останніх органів львівського майстра Яна Слівінського. Всередині частково збереглися затерті комуністами розписи. Храм вражаючих розмірів збудований неороманському стилі з елементами неоготики. У післявоєнні роки в костелі містився колгоспний склад, а пізніше його вирішили переоблаштувати під сільський клуб. Однак, селяни не хотіли використовувати споруду для розваг, побоюючись накликати лихо через наругу над святинею. Врешті, в селі побудували новий клуб, використавши для даху покриття костелу. Невдовзі клуб згорів. Сьогодні храм у стані руїни. Цегляні склепіння обвалилися, дах поріс деревами.

 

Храм святого Марка у Варяжі

Сьогодні Варяж – село на Сокальщині біля самого українсько-польського кордону. А кількасот років тому тут було місто з маґдебурзьким правом, замком, палацом, кількома храмами, двома синагогами і ратушею. Костел святого Марка побудований за проєктом архітектора Войцеха Лєнартовича у 1688-1693 роках. Бароковий храм став частиною комплексу монастиря і колегії ордену Піярів, які з обох сторін прилягали до костелу. Фундатором комплексу був Марко Матчинський, якого у 1694 поховали у криптах храму. 1852 року перед головним входом спорудили дзвіницю і браму зі скульптурами святих. До сьогодні в інтер’єрі збереглися лише рештки колись величних розписів XVIII століття. Навпроти храму була велика ринкова площа з ратушею. Однак, після 1951 року, коли Варяж відійшов до Радянського союзу, весь цей простір зазнав хаотичної забудови. Варяж отримує назву Новоукраїнка і остаточно занепадає. В костелі облаштували склад. Монастирський корпус праворуч від фасаду зруйнували, а в іншому влаштували будинок культури. 1983 року почали ремонт даху, але знявши покрівлю, роботи зупинили. Досить швидко це спричинило руйнування храму. Обвалилися цегляні склепіння, проломивши підлогу. Крипти з похованнями опинилися під відкритим небом. Зараз пам’ятка в стані руїни, коштів на порятунок немає.

 

Храм Різдва Богородиці в Комарно

 

Нині невелике Комарно, де живе трохи більше ніж чотири тисячі осіб, має одразу чотири великі святині. Найдавніша – храм Різдва Богородиці відомий більшості як Костел в Комарно. Це один з найгарніших храмів Львівщини. Історія його будівництва сягає 1656-1658 років. Нині достеменно не відомо, хто був архітектором споруди. Більшість дослідників вважають, що це львів’янин італійського походження Войцех Капінос-молодший, якого вважають найкращим львівським скульптором першої половини XVI ст. Але існує версія також про авторство ще одного львівського італійця – Яна Покоровича. У першій половині XVIII століття перед фасадом побудували двоярусну дзвіницю у формі тріумфальної арки, яка збереглась досі. Головний фасад заворожує майстерним поєднанням скульптур та ліпнини. Архітектура костелу є яскравим зразком переходу від пізнього ренесансу до раннього бароко. У храмі збережені розписи з XIX століття. Вже у ХХ столітті костел дещо змінився. 1931 року його оновили за кошти парафіян, а також родини Лянцкоронських. Тоді поміняли підлогу та замінили орган. Після Другої світової війни, як і бальшість храмів, костел не використовували як релігійну споруду. 1946 року його закрили та віддали під склад. 

Від 1992 року храм належить греко-католицькій громаді. Нині храм потребує комплексної реставрації. 2020 року міська рада Комарно ініціювала розробку проєкту реставрації храму. Співфінансує проєкт департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА в рамках Програми «Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2018 – 2020 роки». В рамках проєкту уже тривають археологічні дослідження.

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: