Своїми спогадами про єпископа Яна Пурвінського поділився єпископ-емерит Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек.
«Сьогоднішнє ранкове повідомлення мене здивувало і водночас порадувало: після довгого пастирського життя та служіння відійшов до дому Отця незабутньої пам’яті єпископ Ян Пурвінський.
За радянських часів, коли ще у далекому 1977 році він приїхав із Латвії в Україну як вікарій костелу святої Софї у Житомирі, його називали Яном Донатовичем. Деякі місцеві жителі не розуміли, що Донат — це ім’я його батька. Всі думали, що це якась особлива посада.
Служіння покійного єпископа Яна в Житомирі полягало у задоволенні релігійних потреб римо-католиків різних національностей, зокрема, поляків. У 1981 році Канцелярська рада Риги призначила отця Яна виконувати обов’язки вікарія на території України та Молдови.
Виконуючи ці завдання, він опікувався вірними, шукав священиків для служіння в парафіях своєї дієцезії, а також виявляв неабиякі організаторські здібності та благочестя. Саме тому надзвичайний, на той час, посланник Ватикану у країнах Східної Європи архієпископ Франческо Коласуонно представив кандидатуру отця Яна Пурвінського на єпископа.
16 січня 1991 року папа римський Йоан Павло ІІ призначив отця Яна єпископом Житомирської дієцезії, яка була відновлена лише через багато років. Ця пам’ять для отця Яна залишалася найважливішою і незабутньою до кінця його днів. Про це також згадувалося 4 березня 2021 року в соборі св.Софії у Житомирі, де зібрались майже всі єпископи України. Тридцять років прекрасного, сповненого відданості служіння Житомирській дієцезії, а з 1998 року – Київсько-Житомирській дієцезії.
4 березня 1991 року в соборі св.Софії в Житомирі відбулась його єпископська хіротонія. Я дуже добре пам’ятаю ці урочистості. З того часу я почав особисто знайомитися з працями єпископа Яна.
Наша співпраця розпочалась у лютому 1992 року, коли була створена Конференція єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні. Єпископ Ян став головою Комісії у справах покликань, а я виконував обов’язки генерального секретаря єпископату. Як давній парафіяльний священник, він фактично оцінював призначених і займався пошуком нових покликань. 1994 року він вирішив створити Вищу духовну семінарію у Ворзелі під Києвом, названу на честь Серця Ісуса. На сьогодні тут виховуються кандидати на священство з декількох дієцезії, орденів та Redemptoris Mater Неокатехуменального шляху.
Як єпископ відносно великої дієцезії, що має багато парафій та вірних, не побоявся просити папу римського Йоана Павла ІІ про єпископів-помічників для кращого служіння вірним та священикам. І вже того ж 1994 року єпископ Ян прийняв францисканського єпископа Станіслава Широкорадюка, а 2003 року — єпископа Віталія Скомаровського.
Своє служіння у Київсько-Житомирській дієцезії єпископ Ян Пурвінський продовжував до виходу на пенсію у 2011 році, передавши всі повноваження своєму наступнику, єпископу Петру Мальчуку OFM.
Свою підтримку дієцезії та всім священикам найбільше виявляв фізично, відправляючи Святі Меси, а також – через молитву.
У 2016 році поховав свого наступника, єпископа Петра Мальчука OFM, а в 2017 році у нього з’явився вже наступний єпископ, Віталій Кривицький SDB, із яким він прекрасно співпрацював до кінця своїх днів, показуючи всім, як має виглядати співпраця попередника з нинішнім пастирем.
Великий Четвер для кожного священника та єпископа є днем пам’яті його священницьких свячень і подяки Богу за можливість служити вірним. Для єпископа Яна цей Великий Четвер, 1 квітня 2021 року, був днем «підготовки до зустрічі з Ісусом — Добрим Пастирем». Згодом його госпіталізували, де в ніч на 6 квітня, вирушаючи до дому Отця, єпископ Ян віддав Богові свого духа.
Не стало пастиря — доброго для всіх вірних, священників та людей, далеких від Церкви Христової.
Після відходу кардинала Мар’яна Яворського в минулому році, а також попередніх єпископів: Рафала Керницького OFM Conv, Яна Ольшанського MIC, а тепер і Яна Пурвінського — ми втрачаємо тих вірних пастирів, які 30 років тому на теренах України будували основи нашої Церкви після важких років боротьби з войовничим атеїзмом.
Останнім свідком цих подій є єпископ Луцький — Маркіян Трофим’як, який у своїх спогадах описує діяльність наших старших єпископів як приклад цілковитої відданості Церкві та Божому народові.
Особисто я запам’ятаю єпископа Яна як доброго, чесного священника і єпископа, довіреного чоловіка та батька усіх вірних.
Ми дякуємо єпископу Яну Пурвінському за його простоту духа, яка єднає багатьох нас із Богом та між собою. Нехай він спочиває у Воскреслому Господі. Surrexit vere — Alleluia!»
Харків, 6 квітня 2021 року
Єпископ Мар’ян Бучек,
Емерит Харківсько-Запорізької дієцезії
Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
