Кардинал пропонує відділити релігію від держави

Настав час відділити Церкву від держави в Іраку, — вважає халдейський патріарх Вавилону кардинал Луїс Сако.

Через місяць після подорожі Папи Франциска до цієї країни ієрарх представив чотири пропозиції, як використати папський візит, щоб «перегорнути сторінку і розпочати нову епоху примирення і братерства».

Його пропозиції, оголошені 5 квітня 2021р., — це створення освітніх та дидактичних програм, які би зміцнювали братерство між іракцями та їхню національну єдність; організації подій (семінарів, конференцій, телепрограм) для усвідомлення іракцям, що вони народ мультикультурний і мультирелігійний, зі вказуванням спільних точок, розвиванням їх, а також пошаною до відмінностей; створення національного осередку (з залами та бібліотекою) зі спеціалізацією на міжрелігійному діалозі, щоби сприяти демонтажу фанатизму та запобігти долученню молоді до нього; застосування Карного кодексу від 1969 року, в якому прописано охорону святих місць, запобігання образі релігій та їхніх символів і покарання винуватих.

Говорячи про основний мотив папського візиту, яким було братерство, кардинал Сако зазначив, що воно становить мету всіх суспільств і релігій. Воно має відігравати ключову роль у відкиданні екстремізму й ненависті, зміні мислення, побудові довіри, щоби разом прямувати вперед як брати і сестри, з терпимістю, любов’ю, повагою, творячи світ більш мирний, справедливий та гідний людини.

Патріарх зауважив, що, згідно з конституцією, іракці «повністю рівноправні громадяни», коли йдеться про їхні права та обов’язки. Громадянство «не може обмежуватися» сповідниками однієї релігії, мешканцями одного регіону, людьми однієї раси тощо, оскільки «це загальне право для всіх». Тому — на думку ієрарха — «настав час відділити релігію від держави і творити державу світську», як це «давно вже зроблено на християнському Заході», а тепер відбувається в Судані. Кардинал пояснив, що «громадянська і світська держава не ворожа релігії, поважає всі віросповідання, але не включає їх у політику». Окрім того, це гарантує «релігійну свободу і свободу віри всім іракцям однаково», та охороняє «права людини, вміщені в усіх міжнародних законодавствах».

З-посеред майже 39 мільйонів мешканців Іраку щонайменше 98% становлять мусульмани, причому близько 2/3 це шиїти, що живуть на півдні країни, і третина — сунніти в центрі та курди на півночі. Із християн там найбільше халдейських католиків, а крім них, є віряни ассирійської Східної Церкви, Сирійської Православної та Сирійсько-Католицької, а також Вірменської Апостольської та Вінменської Католицької Церков. Є нечисленні спільноти римо-католиків, як і різних протестантів.

Окрім християн, у цій країні є представники інших релігійних меншин, що нерідко означає національні відмінності: язиди, саббатіанці, мандеї, какаї та зороастрійці. Іракська конституція формально гарантує всім свободу віросповідання, водночас застерігаючи, що ніяке законодавство не може бути суперечним з ісламом. На практиці це без кінця провадить до проблем та дискримінації меншин.