«Той, хто живе довгі місяці, не живлячись непорочним Тілом Божого Агнця, не зможе ані залишитися вільним від гріхів, ані просунутися на шляху досконалості», — писав падре Піо в одному з листів.
«П’єтрельчіна, 19 травня 1914р.
Найдорожча дочко Ісуса Христа,
(…) кожна душа, призначена для небесної слави, може справді вважати себе каменем, призначеним для зведення Вічної будівлі. Муляр, який хоче побудувати дім, має насамперед очистити каміння, з якого складатимуться конструкції; а робить він це за допомогою молотка й долота. Так само чинить Небесний Отець із вибраними душами, які від початку вічності через Його безмірну мудрість і провидіння призначені для зведення вічної будівлі».
Удари долота — це темрява, тривоги, спокуси, страждання духу
«Так душа, призначена для царювання з Ісусом Христом, має бути очищена ударами молотка й долота, якими послуговується Божественний Скульптор, щоб обтесати каміння, тобто вибрані душі. Що це таке? Моя сестро, ці удари долота — це темрява, тривоги, спокуси, страждання духу, духовні страхи, тоновані пригніченням, а також фізичними стражданнями.
Отже, дякуйте безмежному милосердю Предвічного, який так ставиться до Вашої душі, бо вона призначена до спасіння. Чому б не радіти цим повним любові жестам? Відкрийте серце цьому Небесному Лікарю душ і зануртеся з повною довірою у Його пресвяті обійми. Він ставиться до Вас як до вибраної для того, щоби слідувати за Ісусом крутою стежкою Голгофи (…)
Вам достатньо знати, що в усьому тому, що Ви переживаєте, Ви не ображаєте Господа. Навпаки, через це Він ще більше прославляється. Якщо цей ніжний Наречений ховається від Вашої душі, то не тому, що хоче Вас покарати за невірність, як Вам здається, а тому, що хоче щораз більше випробовувати Вашу вірність і витривалість і водночас очищати від деяких прив’язаностей та почуттів, які очам тіла такими не здаються (…).
Вірте мені, якби я не бачив Вас такою пригніченою, був би менш задоволеним, бо знав би, що Господь жертвує Вам менше коштовних каменів. Будьте впевненою в тому, що я пишу, і віддаліть сумніви, які цьому суперечать, бо це вони є справжніми спокусами. І робіть це в ім’я Ісуса Христа. В Його ім’я я підтверджую, що в усій цій духовній боротьбі Ви не ображаєте Бога, не грішите, а вони приносять велику користь душі».
Отець Піо про Ісуса і «любовний жарт»
«Усуньте також усі сумніви, які збираються на Небі Вашої душі, тобто те, нібито Ви глухі до Божого заклику, нібито опираєтеся Його солодким запрошенням, нібито Ви — єдина перешкода на шляху до досконалості Вашої сестри. Все це походить не від доброго духа; це сатанинські методи, які мають на меті відвернути вашу увагу, або принаймні затримати Вас у поступі до досконалості й позбавити Вас сміливості (…)
Якщо Ісус об’являється, дякуйте Йому, а якщо Він від Вас ховається, також дякуйте. Все це — любовні ігри. Я сподіваюся, що Ви дійдете аж до останнього подиху разом з Ісусом на хресті і зможете з Ним солодко вигукнути: «Consummatum est» (звершилося)!»
Бажання в Усьому бачити тільки Творця, яке Ви відчуваєте, прикрість, якої зазнаєте, перебуваючи поруч зі створеними істотами, — це особлива Божа благодать, яка дається не всім бідним прочанам. Тому вмійте нею скористатися і дякуйте за неї Богу. Не слухайте свою неспокійну уяву, яку спокушає і сильно випробовує наш ворог. Він хотів би, щоб Ви повірили, ніби Ваше життя стало байдужим до добра. В цьому полягає ця ви шукана й очевидна маніпуляція демона. Благодать Ісуса, моя люба, робить Вас аж занадто чутливою до добра. Ви хотіли б виміряти, зрозуміти, відчути і доторкнутися до цієї любові, яку Ви відчуваєте до Бога. Але будьте впевнені, моя сестро: що більше душа любить Бога, то менше Його відчуває.
Ситуація здається дуже дивною і неможливою, якщо йдеться про минущу любов до створінь цього низького світу. Але якщо йдеться про любов до Нареченого, то це інша справа. Я не вмію добре висловити цю істину, але будьте впевнені, що це виглядає саме так. Бог — незрозумілий, недоступний. Що більше душа просувається в любові Вищого Добра, то більше її почуття любові до Того, Хто перевищує її пізнання, зменшується — до того ступеню, аж цій бідній душі здається, що вона взагалі Його не любить».
Той, хто живе, не живлячись Тілом Божого Агнця, не буде вільним від гріха
«О як Ви далеко від того, у що наказують Вам вірити Ваші почуття! Ви любите цього ніжного Нареченого, але Вам здається, що це дрібниці, бо Ви хотіли б любити Його любов’ю досконалою, повною. Але нам, бідним і нещасним смертним, ця любов, принаймні у своїй цілковитій повноті, не дана — хіба що в майбутньому житті. О, який жалюгідний стан нашої людської природи! Нехай би Небесний Наречений нарешті розірвав цю тонку завісу, що відділяє нас від Нього, і дав нам врешті-решт цю повну любов, бо інакше наше життя — це не життя. Наша хвороба — невиліковна, і наше перебування тут, унизу, — це важка тривала агонія. (…)
Отже, той, хто живе довгі місяці, не живлячись бездоганним Тілом Божого Агнця, не зможе ані залишатися вільним від гріха, ані просуватися вперед шляхом досконалості. Я не знаю, що думають про це інші, але певен, що, зважаючи на нинішні умови, в яких ми живемо, переконання, що той, хто приймає Святе Причастя один-два рази на рік, може стати досконалим, — це ілюзія».
Уривок із листа о.Піо, опублікованого в книжці «Листи отця Піо. Том ІІ. Переписка з Раффаеліною Черазе».
Переклад CREDO за матеріалами: Aleteіa
фінансово.
Щиро дякуємо!
