В усіх наших вигнаннях, коли ми буквально покидаємо свій дім, родину, країну, а також у тих, які роблять наші серця бездомними, покинутими, самотніми, в блуканні життєвими шляхами, — кличмо Марію, Втіху мігрантів.
«Утіха мігрантів» — це третій із нових закликів Лоретанської літанії, які Папа Франциск додав 2002р. до цієї молитви. Ймовірно, багато хто пов’яже це з міграційною кризою в Європі та світі в останній час (і це справді так), але, як легко здогадатися, Марія завжди була особливою заступницею і утішителькою мігрантів.
За Євангелієм від Матея, в ніч після візиту мудреців ангел Господній об’явився Йосифу і сказав, щоб він узяв Марію та Ісуса й утікав до Єгипту, тому що Ірод планував вирізати маленьких хлопчиків у Віфлеємі. Що зробив Йосиф? Він слухняно встав, узяв серед ночі Дитятко та Його Матір і пішов до Єгипту; там вони залишалися аж до смерті Ірода (Мт 2,14-15), тобто кілька років.
Отже, в житті Святого Сімейства був такий день, коли світ раптом завалився; всі плани щодо спокійного повернення до рідного Назарета розсипалися в друзки і треба було втікати в невідоме. Мабуть, спішно тікаючи шляхом до Єгипту, вони минали улюблені гори, долини, дерева і мовчки прощалися з Обіцяною Землею, не відаючи, чи зможуть колись повернутися сюди.
Може, минаючи Єрихон і переправляючись через Йордан, вони згадували своїх предків, які з Ісусом Навином на чолі поверталися з піснею на вустах і радістю в серцях додому, який вони зараз покидали. Мабуть, вони молилися в душі, щоб Бог подбав про них, а насамперед, про їхнього Сина, так само, як Він дбав про свій народ, коли той 40 років блукав по пустелі. А живучи в Єгипті, серед язичницьких храмів, серед людей, що розмовляли чужою мовою, з іншими законами і традиціями, почувалися там чужими. Звісно, Марія, Йосиф та Ісус швидко здобули серця сусідів своєю доброзичливістю та красою, яка йшла від них, але початок життя в еміграції напевно не був легким.
Як серед усіх цих труднощів почути, що Марія — Втіха мігрантів? Чи втіха, яку Вона несе, — це прості слова: «Я знаю це з власного досвіду»? Дуже цінно, коли хтось розуміє, що переживає інша людина, але Марія може бути втіхою для всіх, хто змагається з труднощами міграції, принаймні ще з однієї причини: Вона чудово знала, що значить мати дім в Богові, мати в Ньому притулок, незважаючи на бурі, що вирують навколо.
Вона, смиренно зносячи подорож до Єгипту, довіряла Богу й вірила, що навіть у цьому вигнанні Він поруч. Більше того, Вона знала, що справжнє вигнання — це життя без Нього, а оскільки Він був центром їхньої сім’ї, і вони покинули батьківщину з любові до Нього, то немає чого боятися, бо якщо Він з ними, то хто проти них? (пор. Рим 8,31)
В усіх наших вигнаннях, коли ми буквально покидаємо свій дім, родину, країну, а також у тих, які роблять наші серця бездомними, покинутими, самотніми, в блуканні життєвими шляхами, — кличмо Марію, Втіху мігрантів. Вона — Мати Бога, тобто єдиного Дому, в якому ми по-справжньому можемо почуватися в безпеці й пізнати любов, яку не можуть стримати ні адміністративні кордони, ні людська ненависть.
Маріє, втіхо мігрантів, молися за нас!
Читайте також: Марія — Мати Милосердя для тих, хто не може собі пробачити
Мати Надії. «Ми потребуємо допомоги Тієї, яка ніколи не втрачала надії»