Після перерви, яка тривала майже рік, Папа Франциск призначив нового Апостольського нунція для України.
Без сумніву, цю подію вже можна назвати однією з найголовніших для життя Церкви в Україні. Нам, «звичайним католикам», не завжди просто собі уявити, як це впливає особисто на нас: здавалося б, де ми з нашим скромним парафіяльним життям, а де вона — серйозна й загадкова ватиканська дипломатія…
То хто ж такий Апостольський нунцій і чим його діяльність така важлива для нас?
1.Апостольський нунцій — це найвища ватиканська дипломатична посада, яка відповідає посаді Надзвичайного і повноважного посла. У церковній ієрархії нунцій зазвичай має ранг титулярного архієпископа. Він виконує обов’язки постійного представника Папи у країнах, із якими Апостольський престол підтримує дипломатичні відносини. Саме слово «нунцій» походить від латинського «nuntius», що означає «вісник, посланець». Це ж саме слово у латинській мові використовується для позначення архангела Гавриїла, який приніс Марії Добру Новину про те, що Вона стане матір’ю Месії.
Апостольська нунціатура — це дипломатичне представництво Святого Престолу в Україні, аналог посольства. Першими країнами, в яких було офіційно затверджено Апостольські нунціатури, стали Іспанія, Венеційська республіка і Португалія — це відбулося на межі XIV-XV ст., коли Церква врегулювала та впорядкувала інститут нунціїв.
2.Перші згадки про дипломатичні відносини між Святим Престолом і землями, що належать до територій сучасної України, сягають ще Х століття. Із ХІІІ століття вони стали більш активними: наприклад, папа Інокентій IV через посередництво свого легата коронував і помазав князя Данила Галицького на короля Русі.
Коронація Данила Галицького – картина А. Пилиповського
Західно-Українська Народна Республіка активно підтримувала відносини з Ватиканом. Першим ватиканським послом, який мав титул Апостольського візитатора (папського делегата, призначеного вивчити ситуацію на ввіреному йому місці), був Джованні Дженоккі, італійський місіонер.
Отець Джованні Дженоккі
Папа Бенедикт XV призначив його на цю посаду 23 лютого 1920 року. Завданням Дженоккі було детально вивчити гострий конфлікт між Українською Греко-Католицькою Церквою та польською владою і шукати шляхів для примирення, а також закупити ліки для бідних і поранених. Однак 1921 року Дженоккі мусив повернутися до Рима через наступ більшовиків.
3.Після тривалої перерви через діяльність безбожної комуністичної влади, яка вважала Католицьку Церкву своїм особливим ворогом, дипломатичні стосунки між Ватиканом і незалежною Україною офіційно поновилися 8 лютого 1992 року. Саме ця дата стоїть під бреве (коротким офіційним папським документом) святого Йоана Павла ІІ «Ucrainam nationem», яким Папа офіційно затвердив Апостольську нунціатуру в Україні. Це стало важливою подією не лише у житті Католицької Церкви в Україні, а й для всієї новітньої української історії, оскільки цей акт підвів риску під визнанням України як незалежної та самостійної держави з боку Ватикану.
4.Як і будь-який інший посол, після прибуття на місце призначення нунцій вручає голові державі вірчі грамоти під час своєї першої аудієнції у нього. Діяльність нунціїв та їхні повноваження регулюються Кодексом канонічного права. Апостольські нунції не належать до місцевих Конференцій католицьких єпископів, однак їхня посада має на меті підтримання тісного зв’язку та співпраці з ними. Зокрема, саме нунцій після консультацій та обговорень із місцевими ієрархами подає до Ватикану кандидатури для єпископських свячень, якщо у помісній Церкві є вакантні кафедри. До обов’язків нунція належить підтримка та розвиток плідних дипломатичних відносин між Святим Престолом та органами місцевої державної влади, укріплення стосунків між Церквою та представниками інших християнських деномінацій і нехристиянських релігій, а також захист інтересів Церкви та забезпечення необхідних прав і свобод для католиків, які живуть у ввіреній йому країні.
5.Новопризначений нунцій в Україні, архієпископ Вісвальдас Кульбокас, — шостий Апостольський нунцій за часи Незалежності.
Архієпископ Вісвальдас Кульбокас, Апостольський нунцій в Україні
Першим на цю посаду (1992) був призначений архієпископ Антоніо Франко, який обіймав її до 1999 року, а до цього виконував обов’язки офіційного спостерігача Ватикану при ООН і працював у Державному Секретаріаті Ватикану. Після нього нунцієм став Нікола Етерович — досвічений ватиканський дипломат, який згодом написав книжку «Шляхами України», натхнену служінням на наших землях, яке тривало з 1999 по 2004 роки. Після його переміщення до 2011 року Апостольським нунцієм в Україні був архієпископ Іван Юркович — дипломат, який був радником у Державному секретаріаті з питань організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і мав великий досвід роботи на пострадянському просторі. Його наступник, архієпископ Томас Едвард Ґалліксон (2011-2015), добре запам’ятався українським католикам завдяки своїй послідовній підтримці Революції Гідності. Цю підтримку архієпископ Ґалліксон висловлював сміливо, відверто і прямолінійно. З 2015 року його замінив на посаді архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, колишній працівник Дикастерію у справах Східних Церков, який раніше служив на Кавказі та в Білорусі. Католицькій Церкві в Україні він служив до липня 2020 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
