«Щоб усі були одне». Таємниця Церкви, якої бажав Христос

Про необхідність повертатися до світлиці Тайної Вечері проповідував святий Йоан Павло ІІ під час Божественної Літургії в Києві 2001р.

Після насичених багатьма подіями та зустрічами перших двох днів, третій день Пастирського візиту святого Йоана Павла ІІ до України (25 червня 2001 р.) був трохи спокійнішим і розпочався Божественною Літургією у візантійському обряді, відслуженою на київському аеродромі «Чайка». Ввечері того ж дня Глава Католицької Церкви відлетів до Львова — пише Vatican News.

Щоб усі були одно

«Як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав», — ці слова Ісуса, записані святим євангелистом Йоаном, якими Христос молився під час Тайної Вечері, стали відправною точкою для роздумів, якими Святіший Отець поділився у проповіді. «Щоб усі були одно»: як зазначив Йоан Павло ІІ, «світлиця Тайної Вечері — це місце єдності, яка народжується з любові», а «євангелізацію без повного сопричастя братів» неможливо назвати справжньою. Саме на цьому місці Ісус об’являється своїм після воскресіння, саме там вони приймають Святого Духа в день П’ятидесятниці.

«З дару воскреслого Христа народжується нове людство, Церква, в якій сопричастя перемагає поділи і розсіяння, спричинені духом світу», — сказав проповідник, додавши, що в словах «Щоб усі були одно» міститься «таємниця Церкви, яку бажав Христос». «У новому людстві, яке народжується з серця небесного Отця, в якому Христос — Голова і яке живе з дару Духа, співіснує багатство традицій, обрядів, канонічних дисциплін, далеких від того, щоб чинити замах на єдність Христового Тіла, навпаки, вони його збагачують своїми дарами. У ній постійно повторюється чудо П’ятидесятниці: люди різних мов, традицій і культур почуваються об’єднаними у визнанні однієї віри в єдиному сопричасті, що народжується з висот», — підкреслив Святіший Отець.

Повертатися до світлиці Тайної Вечері

Згадавши про різні прояви того, як Церква на цих землях «насправді могла користати з багатьох культурних відносин і християнського свідчення різного походження», про різні плоди святості та мучеництва, Йоан Павло ІІ висловив упевненість у тому, що «наново здобута незалежність відкрила новий і багатообіцяючий період». Перше десятиріччя незалежності, за його словами, показало, що «незважаючи на спокуси беззаконня і корупції», духовне коріння України сильне, а тому він побажав, щоб вона і надалі живилася «ідеалами особистої, суспільної і церковної моралі, служачи загальному добру, гідності і самопосвяті, не забуваючи дару Десяти Божих заповідей».

Нагадування про віковічну вірності Євангелію, за словами Святішого Отця, майже природно знову приводить до світлиці Тайної Вечері, до слів, які Христос сказав напередодні Своїх Страстей. «Церква, — сказав він, — постійно повертається до світлиці Тайної Вечері, де вона народилася і де розпочала своє посланництво. Церква відчуває потребу повертатися туди, де апостоли після воскресіння Господнього сповнилися Святим Духом, отримуючи дар мов, щоб серед народів і націй світу звіщати великі діла Божі».

«Щоб усі були одно!». Йоан Павло ІІ висловив спільне бажання «приєднатися до молитви Господа за єдність своїх учнів»: «Це щирий заклик до єдності християн. Це безустанна молитва, яка несеться з покірних і готових до слухання сердець. Мислити і великодушно діяти, щоб могло здійснитися бажання Христа. З цієї землі, освяченої кров’ю незліченних мучеників, я разом з вами заношу мою молитву до Господа, щоб усі християни знову були «одне», згідно з бажанням Ісуса у світлиці Тайної Вечері. Нехай же християни третього тисячоліття постануть перед світом з одним серцем і з однією душею!»