Наблизившись до конфесіоналу, дівчина вибухнула нестримним гнівом і почала викрикувати богохульства.
На другий день після урочистості Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з’явилася інформація про подію в санктуарії на Монте-Беріко у Віченці. Може здатися, що головне в ній — це агресія з демонічними рисами: наблизившись до конфесіоналу, якась дівчина вибухнула нестримним гнівом і почала вигукувати богохульства.
Але справжньою героїнею цієї історії є Марія, якій присвятили цей храм після того, як Вона звільнила місто від чуми. Марія звільняє нас і вкотре показує, що диявол нікого так не боїться, як Її.
Агресія та богохульства біля конфесіоналу
«У неділю в базиліці Монте-Беріко четверо священників зі згромадження Слуг Пресвятої Діви Марії майже весь день відправляли важкі екзорцизми. На закінчення обряду, який повторювали багато разів, одержима знепритомніла і родина змогла забрати її додому», — повідомив «Il Giornale di Vicenza».
Молода жінка вже деякий час страждала від розладів, у яких поруч із психіатричним елементом виступав також, як підозрювала її мати, елемент одержимості. Але дівчина раніше ніколи не виявляла агресії та не богохульствувала.
Варто також наголосити, що психіатричне лікування й духовна підтримка не суперечать одне одному. Отець Габріель Аморт завжди казав, що кожен, хто шукає у нього допомоги, має спершу показати медичну довідку, бо в разі зла першим кроком завжди має бути дослідження природних причин.
Але повернемося до фактів. Молода жінка пішла з матір’ю до храму, а вибух гніву стався, коли вони обидві стали в чергу до сповіді. Інша жінка, яка була свідком події, розповідає:
«Я хотіла посповідатися, але, йдучи коридором, побачила, що там стоїть якийсь чернець і волонтер. Я почула крик і відразу зрозуміла, що відбувається. Не було сумнівів, що це бідолашне створіння страждає», — повідомляє «La Repubblica».
Чому перед конфесіоналам? Тому що сповідь — це момент, коли сатана зазнає цілковитої поразки. Про це каже о. Аморт: «Я не раз спостерігав ефективність Євхаристійної адорації і Таїнства Покаяння. Сповідь — це найсильніший екзорцизм. Люди, які приходять до мене з різними розладами, сповідаються щонайменше раз на тиждень».
Втручання братів і молитва спільноти
Цей раптовий гнів, мабуть, налякав вірних, що були в храмі; але найважливіше те, що вся спільнота об’єднала сили, щоб допомогти дівчині.
Першим втрутився восьмидесятирічний священник о. Джузеппе Бернарді, який виконує в санктуарії служіння екзорциста. Йому допомагали четверо ченців, які намагалися вгамувати дівчину і брали участь у молитвах звільнення. Екзорцистів з інших дієцезій також попросили молитися.
Не менш важливою була присутність людей перед храмом. Вірних попросили покинути будівлю, але багато хто з них залишився назовні, щоб молитися. На місце події також прибули сили правопорядку та медична допомога. Перші ознаки надії з’явилися за дев’ять годин.
Певної миті, близько 20:30, коли світло поліцейської машини освітило блакитним вхід до санктуарію, виснажена 26-річна дівчина впала на землю. Тоді один з отців підхопив її і провів до машини.
«Вона заснула, і це може свідчити про звільнення», — сказав сивий священник, стискаючи в руці книжку з обрядом екзорцизму («La Repubblica»).
Сон — це знак довіри, він говорить про те, що душа відпочиває в Господньому мирі. Протилежністю відпочинку є пиха — диявольський гріх. І саме ця істерія та гнів знайшли вихід перед сповідальницею.
Смирення, яке християнська сила протиставить диявольській зброї, народжується саме з молитви спільноти. Задля звільнення від страждань одного на допомогу приходить безліч інших. Навіть святі. Це пояснив екзорцист із Віченци:
«Коли зло торкається людини без віри, то є віра людей, які її оточують. Віра Церкви дає зцілення. Я не самотній вершник, маю групу людей, які допомагають мені в молитві. Обряд екзорцизму передбачає зокрема Літанію до всіх святих, і коли ми нею молимося, вони присутні, бо злий дух їх бачить і вказує на них», — цитує священника «Il Giornale di Vicenza».
Сатана боїться Марію
Ця подія відбулась у великому марійному санктуарії, в місці об’явлення Божої Матері, яка в XV ст. визволи лила мешканців від чуми.
Коли порушують тему одержимості, завжди з’являється темінь і страх. Але це — спрощення, ніби зображення в кривому дзеркалі. Справжня, повна картина показує, що потужна зброя добра перевищує будь-яку ситуацію, в якій може з’явитися зло.
Для мене ця молода жінка — не лише одержима, яка наробила в неділю галасу в храмі, а насамперед донька, яка кинулася в обійми Матері. Адже безперервна молитва про звільнення тривала під покровом Марії.
Саме Марію сатана боїться найбільше, бо завжди зазнає поразки. А те, що він обирає жертвами жінок, походить із ненависті до Божої Матері.
«Під час екзорцизмів диявол верещав голосом, від якого стигла кров, що він більше намагається входити в жінок, ніж у чоловіків, щоб відплатити Божій Матері за смирення, яким Пресвята Діва топче йому голову і має над ним повну владу. Тому він мститься жінкам. Намагається мститися за те, що Непорочно Зачата Марія завжди його перемагає» (Adnkronos.com).
Сестра Анджела Мусолесі, багаторічна асистентка о. Аморта, якось розповідала мені про визначну подію, що сталася під час екзорцизму:
«Сатана був розлючений. Постійно повторював: “Уб’ю тебе, уб’ю тебе”. “Ти нічого мені не зробиш, бо за мною пильнує Непорочно зачата Діва Марія”, — відповіла я йому і показала статуетку Божої Матері. Повторила це тричі. Коли я втретє згадала про опіку Діви Марії, він розплакався».
Непорочно Зачата Діва Марія. Це Вона — прихована героїня описаної події. Вона підтримала ченців, вірних і сім’ю дівчини в молитві, яка остаточно принесла полегшення. Звісно, невідомо, чи закінчилися страждання молодої жінки. Далій їй буде потрібна психіатрична і духовна допомога.
Заголовки кричать про напад люті та екзорцизм — це зрозуміло. Але найважливіше — віддати Богу Богове. А сатані? Ту крихту, яка йому належить: те, що завдяки підтримці Божої Матері спільнота змогла молитовно послужити співчуттям, яке звільняє.
Тому тим більше пам’ятаймо, що маємо просити про Її небесне заступництво щодо отрути поділів, гніву та страждань, які ми переживаємо наприкінці другого року пандемії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
