Образ Арабської Мадонни вражає. Не величчю, а красою і любов’ю, що плинуть від Марії, яка дивиться на сонне Дитя.
Зізнаюся: скільки себе пам’ятаю, складно було захоплюватися образами Марії. З усіх добрих емоцій, які виникали у мене, коли ми сходили в пішому паломництві на Ясну Гору, або коли я ставав навколішки перед Марією в Кальварії Зебжидовській, не було ані трохи захоплення красою чудотворного образу.
Але на початку грудня 2017 року я побачив образ Марії з Дитям, у який просто закохався: Арабська Мадонна французького художника Альбера Луї Обле.
Арабська Мадонна
Ця картина відома під двома назвами: «Арабська Мадонна і «Сон Дитятка в пустелі». Вона створена наприкінці ХІХ століття, 1898 р. Це найпрекрасніше зображення Марії, яке я бачив. На нього можна дивитися годинами.
Марія зодягнена у вбрання, в якому часто можна було побачити жінок у Північній Африці й на Близькому Сході наприкінці Belle Epoque. Вона носить темний, довгий, просторий одяг, а Її голову покриває блакитний тюрбан.
Марія присіла біля Дитятка Ісуса, яке лежить горілиць на землі, затуляючи Його від палючого пустельного сонця. Хлопчик, загорнутий у простирадло, спить, розкинувши рученята, через що поза Його тіла нагадує хрест.
Хоча образ Марії з Дитям асоціюється у нас із Різдвом, ми бачимо, що втілення Божого Сина тісно пов’язане з Його Пасхою — тобто з Його стражданнями, смертю та воскресінням.
Бог став людиною, щоб ми стали частиною Його Божого життя. Приблизно так можна підсумувати золоте правило Отців Церкви, яке приписують ще св. Іринею. Альбер Обле своїм полотном нагадує, що цей спасенний процес не обмежується лише Великоднем: усе земне життя Ісуса має освячувальний сенс для нашого щоденного життя.
Погляд Арабської Мадонни
Але полонить мене в цьому образі саме погляд Марії. На Її сліпучо красивому обличчі видно те, що зрозуміє кожен із батьків, коли дивиться іноді на свою сплячу дитину: це чисте захоплення, джерелом якого є любов. Маленький Ісус нічого не мусить робити, щоб заслужити цю любов. Марія та Ісус на полотні Обле виглядають вражаюче природно, без тіні пафосу чи штучності.
Якщо побачимо на обличчі Марії глибину, з якою вона любить свою Дитину, і усвідомимо, що під хрестом Марія стала також нашою Матір’ю, то нам не залишиться нічого іншого, як тільки з великою радістю спробувати відповісти взаємністю на Її погляд.