«Інколи в мене ноги тремтять, але серце міцне і воля сильна», — каже один із найпопулярніших священників Італії.
Життя о. Франческо Крістофаро це «історія дитини, яка не могла ходити і гратись, як інші. Маленький хлопчик, який втікав у молитву, просячи про чудо. Це історія про чудо, яке сталося. А те дитя, тепер доросле, стало священником».
Від Катандзаро до телебачення
Франческо Крістофаро народився в Катандзаро, на півдні Італії, 10 листопада 1979 року. Зараз він настоятель парафії Святої Марії Внебовзятої у Сімері Крікі. Навчався в Римі.
Він відомий завдяки італійським медіа: співпрацює з католицьким Radio Mater і з телебаченням Tv2000. Раніше його можна було бачити на каналі Padre Pio TV. Також він пише для тижневика «Miracoli».
Священник-інфлюенсер
Настоятель парафіх Катандзаро — дуже активний у соцмрежах. На Фейсбуку має майже 200 тисяч читачів; на його ютуб-каналі кожний ролик має тисячі переглядів. Популярний він і в Твіттері та Інстрагнамі. Зараз це один із найпопулярніших священників в Італії, найчастіше упізнаваний. Також у нього є сайт, на якому він розповідає історію свого життя.
Подорож надії
«Я народився зі спастичним парезом ніг», — пояснює о. Франческо Крістофаро. І додає: «Нема слова, яке би виразило, скільки добра крили в собі найцінніші для мене серця — серця моїх батьків, моєї мами-домогосподарки і мого батька-столяра, який мав часто ненадійну в ті часи роботу. Вони зразу знали, що моя хвороба — то буде катівня. Але не здалися, відбуваючи зі мною численні “подорожі надії”, з півдня на північ, від лікаря до лікаря. На жаль, зустрічали ми також і фальшивих продавців надії».
«Я боровся за прийняття»
Хвороба Франческо була також глибоким внутрішнім стражданням. «Довгі роки я боровся за те, щоби прийняти себе і щоб бути прийнятим іншими. Я мусив уникати ударів від нібито побожних людей, а зокрема дітей мого віку, які з легкістю були здатні сказати: “Ти не можеш прийти гратися з нами, бо ти впадеш і щось собі пошкодиш”».
Прохання до Богородиці
Молодий священник з інвалідністю зізнається: «Я дуже сильно молився до Божої Матері, просячи про зцілення. Так не сталося, і тоді я сказав Їй: чому Ти мене не вислуховуєш? Хіба ж я погана дитина? Прагнення зцілитися було таким сильним, що ночами мріяв про прогулянку, як усі інші діти, про ігри, їзду на велосипеді. Богородиця з ніжністю мами взяла мене за руку і дала пізнати Ісуса. Він обдарував мене чудом. Це не було фізичне зцілення, але зцілення серця і думок. А я був переконаний, що нікому не буду потрібний».
Ноги тремтять, але серце сильне!
Замість фізичного зцілення був Божий план, який відкривався перед отцем Франческо. «Тепер я розумів, що я теж знаряддя. Я поступово доростаю, входжу в парафію, стаю душпастирем і катехитом. Моє серце було чисте. Я хотів увесь бути з Ісусом, а Він поблагословив це прагнення. Нині я священник. Мої ноги надалі інколи тремтять, але серце моє місце і воля сильна. Я хочу бути священником кожного дня. До кінця!»
Переклад CREDO за: Джельсоміно дель Ґуерчо, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
