Архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, коментує поточну ситуацію.
Ієрарх говорить про те, що війна з Росією стосується кожної людини; а також про те, що світ повинен бачити і розуміти, що Росія чинить злочин проти України, особливо у Маріуполі, а також про самарянське служіння Римо-Католицької Церкви в Україні:
— Трагедія війни стосується всіх і зачіпає кожного. Ракетні удари — дедалі ближче і ближче. Кілька днів тому це був Яворів, який розташований за 60 км від Львова. Там, внаслідок влучання ракет по Міжнародному центру миротворчості та безпеки, загинуло 35 військовослужбовців і 134 цивіьних отримали поранення. Сьогодні зранку це вже був Львів. Дякуємо Богові, що цього разу без людських втрат. Ворог дедалі ближче. Безпечних місць у нашій Батьківщині дедалі менше.
Ми намагаємося розповісти світові, що діється в Україні. Маріуполь — відкрита рана, що спливає кров’ю. Люди там залишилися без води та їжі. Російські військові не дозволяють їм вийти з міста і не пропускають до них гуманітарні вантажі з провізією. Сподіваємося, що підсилити розголос цієї трагедії нам допоможе кардинал Конрад Краєвський, який недавно відвідав нашу Батьківщину як спеціальний посланець папи Франциска. Кардинал бачив, що відбувається на нашій землі, відвідав осередки для біженців, спілкувався з людьми, які покинули зруйновані міста, ніс їм слова підбадьорення та розради, переказував благословення Святішого Отця.
А ми і далі продовжуємо робити те, до чого покликані: несемо допомогу всюди, де тільки можемо. Люди сьогодні потребують Євхаристії, потребують таїнств, і наші священники служать людям таїнствами. Але також виходять із храмів та йдуть до потребуючих. Приймають біженців і разом зі своїми парафіянами огортають турботою та опікою. І попри те, що римо-католицьких парафій в Україні не так багато, а відповідно, і парафіян теж, — ми все одно докладаємо всіх зусиль, щоб допомагати якомога більшій кількості людей. Теплий прийом і турбота — це те, що ми маємо їм зараз дати. Гість у дім — Бог у дім. Цього нас вчить Євангеліє: приймати під свій дах тих, хто втратив дім. Історія показує, що кожний з нас може опинитися у таких обставинах. Сьогодні ми відкриваємо своє серце на потреби людей — завтра хтось відкриє своє серце на наші потреби. Зрештою, Польща і поляки вже нам показують свою солідарність і близькість з Україною, приймаючи до себе наших людей та надсилаючи допомогу тим, хто залишається в Україні.
Я щиро дякую нашим священникам і богопосвяченим особам, які залишаються разом зі своїми людьми і так самовіддано служать Богові у потребуючих, зранених важкими пережиттями людях. Від цілого серця дякую усім людям доброї волі, які надсилають гуманітарну допомогу, підтримують фінансово та неустанно тривають на молитві за Україну.
фінансово.
Щиро дякуємо!
