Єпископові Ендрю Гармону Коззенсу — 53 роки. Він — ординарій у Крукстоні, штат Міннесота, США. В інтерв’ю для «The Catholic World Report» він розповів свою історію, яка є свідченням про святе життя і яка вплинула на його пролайф-діяльність.
Коли його мама була ним вагітна, на 20‑му тижні в неї відійшли води. Лікар хотів стимулювати пологи і усунути вагітність. Він сказав, що дитина буде дуже сильно деформована — буде «дивною».
«Слава Богу, мої батьки були побожні католики і звернулися до іншого лікаря. Той лікар сказав мамі, що як вона проведе наступні 20 тижнів у ліжку, то є чималий шанс, що я народжуся цілим і здоровим. Я народився в тяжкою алергією, яку й надалі маю, але окрім цього — не маю проблем зі здоров’ям», — сказав єпископ.
Таке ведення вагітності коштувало батькам багато, але — як згадує єпископ Коззенс — «сталося щось цікаве».
«Другий лікар моєї мами побився об заклад із першим лікарем, що я народжуся здоровий. Той, хто програє, мав оплатити кошт лікування. Отож, як виявилося, перший лікар оплатив витрати на моє народження».
Після такої складної вагітності мама нинішнього єпископа вже не могла мати дітей. Але батьки хотіли допомагати, тож стали прийомною сім’єю для дітей із проблемами. Одне з таких прийомних було прийняте у сім’ю у віці 15 років. «Його звати Серж, він афроамериканець. Сьогодні він юрист у Денвері й має двох синів», — розповів єпископ Коззенс.
Як визнає сам ієрарх, історія його матері й те, що батьки відмовилися робити аборт, обравши боротьбу за життя, вплинуло на його залученість у пролайф-рух.
«Батьки розмовляли зі мною про свої переконання на захист життя, нагадуючи мені: “Лікар звелів робити аборт!” Вони також казали, що Бог зберіг мені життя, бо мав для мене план; тож я зростав із сильним почуттям покликання».
Під час навчання в Бенедиктинському коледжі, розповідав далі єпископ, його друг включився у діяльність організації «Operation Rescue» і переконав самого Ендрю Коззенса долучитися до неї. Майбутній єпископ брав участь в ініціативах блокування підходів до абортаріїв.
«Мене сім разів заарештовували, а коли тебе так часто арештовують, ти зрештою скінчиш у в’язниці. Двічі на тиждень я потрапляв під арешт. В останній рік навчання довелося раніше скласти іспити на атестат зрілості, щоб могти відсидіти своє покарання у в’язниці».
Попри такі випробування, єпископ підкреслює, що не шкодує про свою юнацьку діяльність і зробив би так само, якби міг повторити своє життя.
«Тепер, однак, з’являються питання зваженості. За правління Клінтона змінилося законодавство, так щоб увійти до абортарію [з протестами] стало федеральним злочином із щонайменше шестимісячним перебуванням в ув’язненні. Отож доводиться до цього підходити серйозніше. Є інші способи рятувати життя, не ризикуючи арештом. У ті часи це мало сенс, бо покарання були невисокі».
фінансово.
Щиро дякуємо!
