Джордж Вайґель, ватиканіст, публіцист і біограф святого Йоана Павла ІІ, у своїй колонці для Catholic World Report розповідає про Тита Брандсму, кармеліта-мученика, який буде канонізований у неділю, 15 травня 2022 року.
З 15 травня католицькі журналісти всього світу зможуть вшановувати одного зі своїх колег як святого, оскільки на площі Святого Петра відбудеться канонізація голландського кармеліта Тита Брандсми, вбитого у концтаборі Дахау в 1942 році.
У часи, коли католицька журналістика перебуває під загрозою стати жертвою постійних небезпек тривіалізації, трайбалізму та істерії в епоху Інтернету і демагогії соцмереж, приклад мужності та вірності Тита Брандсми в умовах величезного тиску — це те, над чим варто поміркувати.
Анно Сьорд Брандсма народився у голландській провінції Фрісландія у 1881 році в родині відданих католиків, що жила у переважно протестантському оточенні. У 17 років молодий Анно вступив до кармелітського новіціату в Боксмірі на річці Маас, взявши ім’я «Тит» на честь свого батька, своєю чергою названого так на честь одного з супутників святого Павла, так би мовити, «головного журналіста» ранньої Церкви. Він був висвячений на священника 7 червня 1905 року, у 1909 році отримав ступінь доктора у Григоріанському університеті Рима і повернувся до Нідерландів, де виявив неймовірну енергійність у різних сферах діяльності.
Півтора десятиліття він був письменником і педагогом: започаткував і очолив проєкт перекладу голландською мовою творів великої містички та реформаторки кармелітів святої Терези Авільської; у 1919 році заснував школу і два роки керував нею; захищав експресіоністичне зображення художником-авангардистом Хресної дороги, до якої писав роздуми; а у 1923 році став одним із засновників Католицького університету Неймегена. Там він працював, спеціалізуючись на філософії і теології містицизму, протягом року керував університетом як ректор, і у ті часи, коли професорів часто характеризували як зверхніх та віддалених від простих студентів, він відзначився. своєю відкритістю та сприйнятливістю.
У розпал своїх різноманітних освітніх занять отець Тит Брандсма трудився на ниві католицької журналістики, ставши капеланом Національної спілки [голландських] католицьких журналістів у 1935 році. На цій посаді отець Брандсма був запеклим противником нацистської ідеології — він закликав католицьких редакторів уникати публікацій пропагандистських націонал-соціалістичних матеріалів і стояти на твердій позиції проти антисемітизму, глибоко закладеного у нацистський проект. Його відданість істинам католицької віри та незалежності преси врешті-решт привели його до власної Хресної дороги.
Після захоплення Голландії Німеччиною у 1940 році Брандсма закликав голландських єпископів виступити проти нацистських порушень прав людини, включно з переслідуваннями голландських євреїв. Це зробило його мішенню окупаційного режиму, і він був заарештований після того, як особисто розповсюдив таємний лист голландських єпископів серед голландських католицьких редакторів. У листі містилася смілива вказівка журналістам нехтувати новим положенням, що вимагало від католицьких газет і журналів друкувати офіційні нацистські документи та статті. Тит Брандсма був заарештований гестапо 19 січня 1942 року. Він відбував ув’язнення у трьох різних тюрмах, а потім був переведений до концентраційного табору Дахау, неподалік від Мюнхена.
Умови існування в Дахау були жахливими, а стан здоров’я 61-річного кармеліта швидко погіршувався. У липні 1942 року його відправили у табірну «лікарню», де над ним проводили «медичні експерименти», перш ніж убити смертельною ін’єкцією. Знаючи, що його мають стратити, він молився, щоби Бог зрештою торкнувся сумління медсестри-члена СС, яка виконувала обов’язки ката-«доглядача». Отець Тит подарував їй свій характерний кармелітський розарій, хоча вона й заперечувала, що є «загубленою католичкою». Згідно з брошурою, яку я взяв у кармелітському храмі Святої Марії у Траспонтіні неподалік від Ватикану, через кілька років та сама медсестра пішла до монастиря кармелітів, щоб просити прощення, і дала свідчення під час опитування для беатифікаційного процесу, проведеного в Римі у листопаді 1985 року.
Сьогодні суспільне життя надто часто зводиться до виживання тих, хто найпронизливіше кричить, і боляче спостерігати, як ця деградація дебатів і коментарів просочилася у «нові медіа» — на католицькі вебсайти, канали в Ютубі, дописи у Фейсбуку та Твіттері. Життя і приклад цього голландського кармеліта, складної особистості, що писала і закликала інших писати так, щоби католицька журналістика могла стати потужною формою християнського свідчення та євангелізації, справді надважливі сьогодні.
Святий Тите, молися за нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
