Лосьйон після гоління, «like» і навіть домашні капці — чи знаєте ви всі плоди креативності людей у габітах?
Монастирі асоціюються у нас переважно з молитвою, можливо, з будівлями, де відбувається ця молитва (церквами, монастирями). Однак для того, щоби спільне життя багатьох людей було якомога менш конфліктним, воно вимагає раціоналізації. І тому саме монахи — вже в Середньовіччі — придумали багато цікавих речей, які полегшували їм перебування у своїх спільнотах.
Ми використовуємо результати креативності людей в габітах до сьогодні. Доводять це, наприклад, нижче перелічені речі, які виникли в монастирях (або завдяки їм поширилися), і якими ми досі користуємося.
Вже цей короткий огляд спадщини середньовічних монастирів викличе бажання подякувати стародавнім ченцям. Зрештою, покращуючи собі (а часто й іншим) повсякденне життя, вони також поліпшили його і нам — сучасним людям, які вважають своїм те, що було також «їхнім».
1.Лосьйон після гоління
Монахи голили і стригли один одного. Вони часто ранилися бритвою, бо користувалися нею не професіонали, а звичайні ченці. Щоби пом’якшити сліди своєї перукарської діяльності, комусь спало на думку приготувати спеціальний відвар трав, або… лосьйон після гоління.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/joshua-sorenson-637596-unsplash.jpg)
2.Домашні капці
Їх використовували в монастирях, щоби не порушувати тишу не тільки вночі, але й протягом дня: в трапезній (їдальні), дорміторії (спільній спальні монахів), у монастирському саду і в храмі.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/dayne-topkin-67323-unsplash.jpg)
3.Мова жестів
Ченці розробили її для того, щоб не порушувати заборону мовчання у згаданих місцях. У цій мові було мало знаків, аби запобігти жестовій «балаканині». На основі цієї мови, в кінці XVI ст. розробили систему жестів, яку сьогодні використовують люди з порушенням слуху.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/shutterstock_1084226915.jpg)
4.«Like»
Піднятий великий палець у монастирській мові жестів означав пріора — одну з головних монастирських постатей. Недарма на Facebook згаданий жест означає «подобається». Врешті-решт, пріора завжди треба любити…
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/hand.jpg)
5.Рецепти різних страв
Монастирі часто дбали про вигляд і смак поданих страв. Ось чому ченці придумали рецепти багатьох різних популярних страв, таких як, наприклад, листкове тісто. Додамо, що ці рецепти монахи, звісно, реалізували, створюючи смачну їжу.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/pexels-photo-459469.jpg)
6.Рецепти багатьох горілок, пива та вин
Часто ці рецепти були розроблені з медичних причин, тобто як рецепти ліків. Одним із них була «Вода життя», винайдена ірландськими ченцями і пропагована ними як ліки від багатьох недуг. Додамо, що напій, про який ідеться, — це просто… віскі. Також бенедиктинець св. Арнульф із Суассона використовував пиво як ліки. Монахи і сьогодні виробляють алкогольні напої.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/pexels-photo-669213.jpg)
7.Правила поведінки за столом
Монахів (наприклад, цистерціанців) під час їжі зобов’язували певні правила поведінки. На них побудовані сьогоднішні «savoir vivre» — правила етикету за столом.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/holidays-dinner-eating-lunch.jpg)
8.Нотний стан, запис нот і сольмізація
Цей запис запровадив в ХІ столітті монах-бенедиктинец бл. Ґвідо з Ареццо — відомий теоретик музики. Це було тоді не п’ять ліній із нотами, а їхній запис на чотирьох лініях. Ґвідо також впровадив сольмізацію, тобто 6-ступеневу звукову шкалу, добре відому нам як «до, ре, мі, фа, соль, ля».
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/pexels-photo-164821.jpg)
9.Розарій
Мотузка із нанизаними на неї дерев’яними або скляними намистинами. Розарій мав допомагати відмовляти 50 щоденних основних християнських молитов тим монахам, які були не в змозі відспівати протягом тижня 150 псалмів. Не могли, бо не вміли читати і не могли запам’ятати так багато текстів.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/katherine-hanlon-417923-unsplash.jpg)
10.Головний убір для медсестер і звернення до них «сестро»
Нарешті, згадаємо про річ начебто очевидну. Те, що ми звертаємося до медсестер «сестро», — залишилося з часів (не таких уже й давніх), коли хворими опікувалися тільки сестри… черниці! Вони носили чорно-білі головні убори.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2018/05/shutterstock_1079071553.jpg)
Переклад CREDO за матеріалами: Ерик Лажевський, Aleteia