Вживання алкоголю під час війни: допомагає чи шкодить?

У нинішній ситуації алкоголь може здаватися добрим способом зняти великий стрес, викликаний війною та її наслідками.

Яка шкода і користь алкоголю? Як зрозуміти, що це вже залежність? На ці та інші запитання відповідає магістр психології, психотерапевт у методі когнітивно-поведінкової терапії Вадим Мельник.

Чи може допомогти вживання алкоголю під час війни?

Якщо говорити про вживання алкоголю під час війни взагалі, то, безумовно, це може бути певним способом, хоч і не найкращим, який допомагає давати раду зі стресом. Однак варто звернути увагу на такі фактори: якщо людина знає, що в неї якийсь психічний розлад, то долати стрес за допомогою алкоголю — не найкраща ідея. Якщо в людини посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), то справлятися зі своїми переживаннями чи депресивними спогадами — теж не найкращий спосіб. Якщо ж у людини немає генетичної схильності до вживання алкоголю, немає психічних розладів, то, гадаю, швидше за все це не призведе, навіть при таких стресових подіях, до розвитку алкоголізму.

Загалом, казати про те, що вживати алкоголь — це погано, буде неправильно, бо ми не можемо заперечувати того факту, що в ситуації «тут і тепер» алкоголь покращує настрій, розслабляє, начебто дає якийсь позитивний результат. Але в перспективі це призводитиме до погіршення емоційного стану.

Ризики вживання алкоголю

На розвиток алкоголізму впливає комплекс факторів: наприклад, генетична схильність, особливості нервової системи, темпераменту, критичні події в житті, особливості виховання. Якщо людина мала схильність до алкоголізму — в неї є проблеми з емоційною регуляцією, і в якийсь момент вона починає вживати алкоголь за рахунок системи винагороди в головному мозку. Коли це фіксується як спосіб адаптації своїх емоцій до буденного життя, то починає розвиватися залежність. Тому в зоні ризику, безумовно, перебувають усі люди, що мають будь-які психічні розлади. Це може бути й ПТСР, і тривожний розлад, і обсесивно-компульсивний розлад, і депресія тощо. І при кожному психічному розладі є імовірність, що алкоголь стане дезадаптивним способом самодопомоги. Тоді такі люди перебувають у зоні ризику.

Алкоголь належить до депресантів, він пригнічує нервову систему — але якщо його вживати у великих дозах. У маленьких дозах алкоголь активує нервову систему, як і будь-яка наркотична речовина, тому він належить до психоактивних речовин. Якщо людина випиває, то варто звернути увагу на причину — чому. І причина завжди не в самому вживанні алкоголю, а в якихось подіях, що відбулися перед тим.

Якщо людина вживає без залежності, але регулярно, і це схоже на зловживання, то алкоголь у будь-якому разі як депресант впливатиме на якість сну. Є дослідження, які показують, що алкоголь змінює ритми сну й людина почувається невиспаною, вона не відпочиває — навіть якщо здається, що алкоголь допомагає засинати. А якщо погіршуватиметься якість сну, то це впливатиме на емоційність людини загалом, і в перспективі емоційна сфера зазнаватиме змін — яких саме, залежить від особистості, життєвого досвіду тощо.

Культура споживання

Часто, щоб виправдати вживання алкоголю, наводять як приклад певні нації: от італійці, французи п’ють вино щодня і не спиваються.

Насправді йдеться про культуру споживання спиртних напоїв багатьох націй. Наприклад, в Італії чи Франції келих вина до обіду чи вечері вважається нормою. Але це жодним чином не свідчить про те, що в Італії чи Франції немає алкоголізму. Так само і в Україні: коли є смачний борщ, сало, цибулька, то й у нас люблять випити 50 грамів, і це теж вважається нормальним, гостинним.

У людей є певний фермент, який розщеплює алкоголь. Можна припустити, що у французів чи італійців його може бути більше, ніж у якоїсь іншої нації, тому вони легше переносять сп’яніння і швидше можуть з нього виходити. Але це не говорить про те, що у них немає алкоголізму. Бо алкоголізм може виникнути у будь-кого, хто взагалі вживає алкоголь. Тут також треба враховувати, що загалом немає якоїсь безпечної дози алкоголю.

Як зрозуміти, чи я маю залежність від алкоголю?

Якщо говорити про саму проблему вживання, то її можна поділити на такі категорії: залежність і — попередня стадія — зловживання.

Проблема залежності виникає тоді, коли питання вживання алкоголю стає пріоритетнішим за будь-які інші сфери життя.

Залежність має три стадії. Перша — коли в людини виникає бажання випити на рівні психологічного потягу; людина це робить, щоб із якихось причин упоратися зі своїми емоціями. Під час цієї стадії виникає так зване підвищення толерантності до алкоголю: для того, щоби сп’яніти, людині потрібно випити багато, й тоді алкоголь починає відігравати функцію регулятора емоційних станів. Наприклад, коли людина відчуває смуток, або щоб покращити настрій, або щоб краще провести час у компанії тощо. Зазвичай перша стадія алкоголізму починається непомітно, бо маскується під звичні ритуали: «за обідом — нічого страшного», «у п’ятницю після роботи — нічого страшного» і таке інше.

Якщо це відбувається частіше, то людина переходить на другу стадію алкоголізму, основним критерієм якої є наявність алкогольного абстинентного синдрому, який у народі називають похміллям — коли людині треба вжити хоча б невелику дозу алкоголю, щоб її фізичний та емоційний стан покращився. Цього не варто плутати з алкогольною інтоксикацією, коли людина випила і їй фізично погано. На другій стадії алкоголізму в людини зникає блювотний рефлекс від алкоголю; при цьому вона може випити дуже багато. Також на другій стадії алкоголізму виникає втрата дозового контролю — коли людина дає, наприклад, собі обіцянку, що вип’є певну дозу, не дотримується цього і напивається до безпам’ятства. Ще один критерій другої стадії — це втрата ситуаційного контролю: коли людина, наприклад, може обіцяти не пити сьогодні або піти на день народження й не пити, — і не може цього дотриматися. Це також, як наслідок, можуть бути фізичні або психологічні захворювання, зміни в емоційному стані й на соціальному рівні: сварки, проблеми на роботі, звільнення тощо.

Якщо людина нічого не робить із цією проблемою, то настає третя стадія, яка характеризується органічним ураженням головного мозку, й тоді виникає повна соціальна дезадаптація особистості. Зазвичай на третій стадії людині допомогти дуже складно.

Повністю розмову з Вадимом Мельником про алкоголізм і способи допомоги дивіться тут.