16 вересня 2022 р. на Тернопільщині відбулись урочистості, присвячені св. Зиґмунту Щенсному Фелінському, з нагоди 200-річчя з дня його народження.
Святий Зиґмунт Фелінський народився на Волині. Свій шлях до священства розпочав у житомирській Духовній семінарії, а завершив формацію в Петербурзі, де згодом заснував Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії. 1862 року став архієпископом митрополитом Варшавським. Встиг послужити своїй митрополії лише півтора року, бо за відверту незгоду з політикою царської росії був зісланий до Ярославля на Волзі. Заслання тривало 20 років, але навіть після його завершення архієпископ Фелінський не міг повернутися до Варшави. Останні 12 років життя він прожив у с. Дзвинячці на Тернопільщині.
У цій місцевості, з ініціативи Сестер Францисканок Родини Марії, з благословення архієпископа Мечислава Мокшицького, митрополита Львівського, та за сприяння місцевої громади було відновлено храм Божої Матері Ангельської, будівництвом якого займався св. Зиґмунт. Саме цей храм, напередодні літургійного спомину святого, наново поблагословив архієпископ Мечислав Мокшицький. Урочистість відбулась у присутності єпископа-емерита Мар’яна Бучека та єпископа Луцької дієцезії Віталія Скомаровського.
На освячення храму та вшанування св. Зиґмунта Щенсного Фелінського прибули сестри його згромадження, що працюють в Україні, а також була група сестер із Польщі, на чолі з сестрою-Делегаткою Яніною Кєрстан. Саме вона і була ініціаторкою відродження цього місця, важливого для згромадження.
Єпископ Віталій Скомаровський у проповіді перелічив певні ключові факти з біографії св. Зиґмунта, які вплинули на вибір його життєвого шляху та сформували його як душпастиря. Також єпископ Луцький наголосив, що і тоді, за життя святого, і сьогодні — ворог той самий, а в нас є ще один приклад до наслідування, як долати важкі часи:
— Сьогодні здається, що найважливішим покликанням і місією є та, яку виконують наші воїни, що захищають нас, і ми їм за це щиро вдячні й молимося за них кожного дня. Але народ складається не тільки з воїнів: нам потрібні лікарі та священники, політики, люди старші, діти і молодь, миряни та монахи — кожний на своєму місці. Тому так важливо відкривати своє власне покликання і добре виконувати обов’язки свого стану. Це все життя робив св. Зиґмунт — виконував обов’язки свого стану. І що мене вразило, він робив це навіть тут, у Дзвинячці, повернувшись із заслання, маючи вже 60 років. Невтомно служив людям Святими Таїнствами. (…) Заснував школу, дитячий садок і пансіон для дівчат, якими опікувалися сестри заснованого ним Згромадження.
Після Святої Меси з чином благословення храму настав час для слів вдячності усім, хто зберігав пам’ять про св. Зиґмунта у Дзвинячці, хто вклав свій труд, гроші й час у відновлення храму, збудованого стараннями святого архієпископа, а також усім, хто прибув на цю урочисту подію.
Сестра Яніна Кєрстан, колишня Генеральна настоятелька, а нині Делегатка Генеральної настоятельки Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії, вважала справою свого життя відновити спадщину Засновника і відродити місце, де сталися перші чуда за його заступництвом. Дякуючи всім, хто вклав свою частку душі в цю подію, сестра-Делегатка особливо дякувала місцевій громаді УГКЦ на чолі з нині покійним о. Миколою Сусом, за їхню підтримку, допомогу та зичливість:
— Щоразу, як я спілкуюся з цими людьми, моє серце наповнюється радістю і я дякую Богові за весь український народ!
фінансово.
Щиро дякуємо!
