В епоху, коли «інклюзивність» підвищили ледь не до статусу заповіді, я розмірковую над тим, як Ісус міг би скористатися нею у своїй діяльності та вченні.
Варто пам’ятати, що інклюзивність не обов’язково означає включення всіх — насправді вона ніколи цього й не означала; інклюзивність стосується лише тих, чиї погляди та поведінка відповідають панівній культурі.
Крім того, коли інклюзивність перебуває у пріоритеті — інтроспективні зміни, каяття та інше не потрібні, якщо тільки чиїсь погляди не суперечать ортодоксальності епохи.
Оскільки зараз інклюзивність є відправною точкою для багатьох релігійних громад і лідерів, можливо, Ісус мав би краще усвідомлювати, як римський спосіб мислення та культура домінували у Його світі. Він міг би виконувати своє служіння з розумінням того, що римляни домінуватимуть у світі в осяжному майбутньому, і тому міг би прийняти більшу частину римських поглядів у своєму власному вченні. Зрештою, Римська імперія була доволі толерантною до будь-яких поглядів, вірувань і богів, якщо тільки ти платив податки і не ворогував із кесарем.
Візьмемо для прикладу шлюб і сексуальні стосунки. Римлян мало хвилювала вірність у шлюбі й вони мало переймалися будь-яким видом сексу. Ісус міг звернутися до широкого кола людей і рас, пом’якшивши свою ідею про те, що статевий акт насправді має глибоке значення. Звісно, багато хто з Його співвітчизників-євреїв був би роздратований таким вільнодумством; але їх було мало порівняно з загальною картиною. Крім того, їм, мабуть, варто було би позбутися традиційних поглядів на такі речі, чи не так?
Якщо говорити про традиції, то була явна проблема з юдейським Святим Письмом — воно було недостатньо всеосяжним. Воно повне суворих пророків, історій про царів та впливових людей, які закінчилися погано, і частих закликів до негайного покаяння. До того ж, у ньому так багато [безапеляційних] суджень!
Ісус міг розпочати свою місію з ігнорування цих текстів або зведення їх до ще однієї з багатьох впливових точок зору того часу — грецької, римської, перської; язичництва, стоїцизму, гедонізму, зороастризму. Це могло би створити теологію «великого намету», яка прямо з порогу зверталася би до величезних натовпів людей.
До проблеми бідних, прокажених і калік теж можна було би підійти інакше. Вчення про те, що кожен із Його учнів та вся християнська спільнота повинні бути братами й сестрами для бідних і слабких, завжди мало обмежений діапазон і вплив. Просто запитайте про це сучасних соціологів та економістів. Римська імперія, з усією її могутністю та ресурсами, була би набагато ефективнішим аґентом подолання бідності та хвороб, якби до її пріоритетів ставилися з терпимістю.
Таким чином Ісус міг би заохочувати своїх учнів робити кар’єру в римському уряді, працювати в уже наявній системі, як це робив Йосиф у фараона (але було би зайвим нагадувати їм, що Йосиф не зумисно вирушив на цю місію); або ж як робили вправні скіфо-мідійські адміністратори під час гегемонії Перської імперії (навіть якщо вони виконували ці послуги, керуючись власними інтересами).
Головне — результат. Чому би не працювати над змінами у межах перевіреної системи з величезним охопленням?
Зайве говорити, що Ісусові довелось би залучити до своїх учнів найкращих і найрозумніших, якби до їхньої місії входило римське управління. І з набором навичок Ісуса та Його харизмою вкупі з менш конфронтаційним публічним профілем цього можна було би досягти. Якби євреї створювали надто багато проблем, Ісус міг би перенести свою безпосередню «базу» до Греції чи Риму та знайти там кращих кандидатів в учні.
Що ж стосується хреста, то чому б люди, які хочуть, щоб їх приймали такими, якими вони є, і які не мають жодного бажання змінюватися, мали би цікавилися чимось настільки жахливим? Взяти свій хрест і нести його — це звучить не надто привабливо, натомість викликаючи занепокоєння і навіть чвари.
Моя заключна думка полягає в тому, що Ісус чомусь не скористався цією свіжою перспективою інклюзивності. Можливо, нинішні провідники Церкви могли би трохи змінити ситуацію?..
Переклад CREDO за: Томас М. Доран, Catholic World Report
фінансово.
Щиро дякуємо!
