Піст: «чим гірше, тим краще»?

У пості не йдеться про страждання. Якщо ми погодимося з тим, що саме по собі страждання приносить плоди, то ми воістину далекі від християнства!

Розмову з о. доктором Ґжеґожем Стшельчиком провів Ярослав Дудала.

— Господь Ісус постував: це достатня причина вважати, що піст — це хороша ідея. З іншого боку, в ньому є певна небезпека. Бо ми слушно кажемо, що Господь Бог любить безумовно. Що Він нам пробачив. Що ми не мусимо нічого заслужувати. І все ж таки піст часто сприймається як спосіб щось від Бога отримати. А простіше кажучи — купити.

— Проблеми можна мати з усіма видами заступництва. І взагалі з молитвою і так званими «побожними практиками». Бо їм усім загрожує небезпека певного магічного підходу. Це те, чого нам не позбутися, бо механізм магічного підходу — а насправді то торгівлі з божеством — сидить в нас. Він спирається на людську релігійну (еволюційну) потребу. Тому ця спокуса може з’явитися.

Погляньмо на цю справу з такого боку: для чого ми насправді вдаємося до посту? Прошу відзначити, що це основна покутна практика, яку радить Церква. Вона пов’язана не так із подоланням гріха як провини — бо це відбувається завдяки Божому прощенню, яке нам у Христі дане безумовно, — як із наслідками зла, що лежать по нашій стороні і псують нас. Ці наслідки можуть бути виправлені нашим зусиллям, скерованим до добра, підтримуваним Божою благодаттю. Частина практик посту пов’язана з такою мотивацією. Тобто: згрішивши,  я став гіршим. Бог мені провину пробачив, а я завдяки Його близькості маю сили працювати над змінами в собі, тобто над глибшим прийняттям Його благодаті. Саме цьому служить піст. Тут ми маємо зовсім інакший порядок: насамперед, я — обдарований Богом, а у відповідь на цей дар я хочу, щоби він укоренився в мені глибше. Піст є знаряддям здійснити це прагнення.

о. д-р Гжегож Стшельчик. HENRYK PRZONDZIONO /FOTO GOŚĆ

— А не можна просто більше полюбити Бога, не відмовляючи собі в їжі, задоволеннях чи зручностях?

— Можна! Способів покутувати — безліч. Питання позбавлення себе чогось пов’язане з тим, що ми віримо: якщо я відмовляюся від чогось доброго і кажу: «Господи Боже, я від цього відмовляюся, зроби з цього щось більше», то я підключаюся до Божого діяння і відмовляюся від свого. Я відмовляюсь від використання того, що є добрим і за що я Богу вдячний, — для того, щоб Бог на духовному рівні зробив із цього щось більше.

Це трохи так, як із тим хлопчиком у Євангелії, що мав п’ять коржів і дві риби. Він міг поїсти сам і пригостити ще кількох людей, щоб вони поїли. Але він від цього відмовився. А Ісус це перемінив і помножив.

Піст — це механізм ось такої дії.

— Тут я бачу іншу небезпеку. Подібну до першої, але ще гіршу: це мислення на зразок «мушу страждати, і найкраще — сильно, бо тоді Бог любові (так!!!) буде задоволений і, може, дасть мені якусь земну благодать, або вічну».

— Так! Якщо ми приймемо, що страждання саме по собі приносить результат, то ми насправді далекі від християнства. Бо Ісус спасає нас не тим, що багато страждає, а тим, що Він вірний Отцю в усьому, що діється, також і в стражданні та смерті.

Піст «не діє» за принципом «що більше я страждаю через піст, то краще постую». Він діє за тим принципом, що з чим більшою любов’ю я відмовляюсь від якогось блага, тим більшим є шанс, що Бог це використає.

— Є іще одна небезпека — і це зовсім не така дрібниця, як би здавалося, якщо навіть о. Йоахим Бадені ОР цього зазнав. Він писав, що зробив собі колись добрячий піст. А коли потім прийшов до двох співбратів — зродилося в ньому своєрідне почуття вищості…

— Це теж спокуса, пов’язана з кожною духовною практикою. Тобто: якщо ми що-небудь робимо з огляду на стосунки з Богом і вкладаємо в це зусилля, то може з’явитися спокуса пихи. Бо коли злий уже не має ідей, як нас утримати від добра, то через пиху він пробує вбити плоди цього добра. Перетягнути їх на свій бік. Однак якщо ми проживаємо піст служебно, заступницьки, — то, на мою думку, є великий шанс у цю спокусу не впасти.

— Ну то скажімо ще раз: якщо я все маю від Бога, з Його любові, задарма, то навіщо мав би собі в чомусь відмовляти?

— Тому, що, відмовляючи собі в чомусь і віддаючи це Богові та іншим людям, я беру участь у поставі Бога, який обдаровує. Я можу наслідувати Його в даванні, і роблю це.

Переклад CREDO за: Gość Niedzielny