Підсумування Континентального етапу синодального процесу: є більше ніж один спосіб бути Церквою

У Ватикані підбили підсумок, у присутності журналістів, того, як завершився Континентальний етап синодального процесу.

Ще не представлено Робочий документ на наступний, центральний етап процесу, яким буде засідання Синоду в Римі. Як сказала с. Наталі Бекар, instrumentum laboris буде оголошений десь під кінець травня, повідомляє Vatican News.

Цей документ буде фактичним підсумуванням попередньо проведеного синодального процесу. Його готує група експертів на підставі континентальних рапортів. Це не буде академічний синтез чи статистика, це буде плід духовного розпізнання, — додала с. Бекар, яку Папа призначив бути одним із заступників секретаря Синоду.

Сестра нагадує, що континентальний етап мав сприяти творенню та зміцненню зв’язків між Церквами в сусідніх країнах, а водночас — між Вселенською Церквою та партикулярними Церквами. Тому в кожному континентальному зібранні брали участь представники ватиканського Секретаріату Синоду, щоби взяти участь у цьому «спільному прямування» в дусі слухання і навчання від досвіду континентальних зібрань, із думкою про наступний етап Синоду.

У ватиканському підсумуванні Континентального етапу взяв участь, зокрема, архієпископ Тімоті Костелло, голова єпископату Австралії, який поділився досвідом синодального згромадження для Океанії.

Арх. Костелло: Церквою можна бути по-різному

— Кожне зібрання було інакшим у стилі та змісті. Цього можна було сподіватися, беручи до уваги вельми різні контексти церковні та суспільні, в яких живуть окремі Церкви на різних континентах. Це вказує на дуже важливий аспект синодальності, зокрема коли думаємо про неї в контексті Церкви всесвітньої, Вселенської: є більше ніж один спосіб бути Церквою! Одна з найважливіших речей, яку ми пізнали на цьому шляху до більшого та глибшого досвіду синодальності, — це те, що ми визнаємо і шануємо велику різнорідність, яка вже є дійсністю в Церкві; ми відчуваємо глибоку єдність, яка не будована на монолітності, але просто-таки запрошує нас облишити всілякі старання до строгої одноманітності. Це вказує на дійсність, у якій універсальні принципи мають бути втілювані в контекст локальної культури та ситуації. І це — ключовий момент: універсальні принципи існують, і в цьому є певна форма одностайності; але ці принципи мають бути втілювані в місцевих контекстах.