Вайолет ніколи не здавалася: ані тоді, коли океан хотів її здолати, ані коли світ пробував критикувати її віру.
Вайолет Джессоп прожила химерне життя. Була простою стюардесою, яка хотіла заробити на життя в морсбких рейсах, які тоді активно розвивалися. Ні вона сама, ні хто-небудь інший не сподівалися, що вона переживе аж три кораблетрощі на трьох різних кораблях.
У неї були сіро-блакитні очі, каштанове волосся й ірландський акцент. На White Star вона працювати не хотіла, бо їй не подобалася ідея плавати в поганих погодних умовах, та й обслуга обговорювала тамтешніх вимогливих пасажирів.
Перед тим, як «Титанік» став тонути, Вайолет саме закінчила молитися.
Вона була старшою донькою скромних робітників, ірландських емігрантів, що виїхати в Аргентину в пошуках кращої долі. Там Вільям Джессоп і Кетрін Келлі заробляли на життя випасом овець. Саме в Баія Бланка 2 жовтня 1887 року в них народилася старша донька Вайолет. Після неї прийшли на світ іще восьмеро дітей, троє з яких не дожили повноліття.
Сильна віра серед труднощів
1903 року сім’ю спіткала трагедія: Вільям помер, залишаючи жінку з купою дітей. Кетрін вирішила повертатися в Європу. Оселилася з дітьми в Лондоні. Там Вайолет вступила до монастиря, де прожила один із найщасливіших періодів свого життя, як потім писала у своїх спогадах.
«Добрі бретонські черниці, вигнані з Франції, були такі щасливі, що в їхньому товаристві неможливо було залишатися сумним чи пригніченим. За винятком робочого часу, ми всі були шумні, радісні, і працьовиті, як бджілки».
Коли Вайолет була молодою 21‑річною жінкою, її мати захворіла і вже не могла працювати. Тому старша донька без вагань покинула студентське життя, попри жаль залишати коханих сестер, і стала шукати роботу, Вона пішла тим самим шляхом, що її мати, і шукала праці стюардеси на одному з кораблів Royal Mail Line. Через два роки, 1910‑го, її взяли на роботу White Star Line, і Вайолет долучилася до обслуги на трансатлантичному лайнері RMS Olympic.
20 вересня 1911 року цей абсолютно новий корабель зіткнувся з HMS Hawke — військовим судном Королівських морських сил. Зіткнення не було трагічним, обидва кораблі дісталися порту, а всі люди живими і здоровими зійшли на берег.
Кадр із фільму “Пам’ятна ніч” (1958). Поява стюардеси, можливої Вайолет Джессоп, у виконанні Етен О’Делл. Фото: Titanic fandom
Катастрофа «Титаніка»
10 квітня 1912 року в доках Саутгемптона натовпи стояли перед залізною горою, яка, на переконання її творців, була незнищенною. Привабливий новий RMS Titanic готувався перетнути Північну Атлантику і прибути до Нью-Йорка. Серед його екіпажу була і Вайолет Джессоп. Переходити з Олімпіка на Титанік їй не хотілося, однак друзі переконали, що це буде новий цікавий досвід.
Міраж про невтонущість «Титаніка» розвіявся всього за чотири дні. Айсберг «перейшов йому дорогу», гора заліза зіткнулася з горою криги, загинуло понад півтори тисячі людей. За кілька годин перед зіткненням Вайолет відпочивала у своїй каюті.
«Як добре було нарешті опинитися на моїй зручній койці, — згадувала вона по роках, — переглядаючи пачку англійських часописів, яку камердинер бібліотеки потай вкинув у мою каюту, проходячи повз мої двері. Tatler&Sketch (журнал жіночої моди. — Прим. пер.) швидко зуміли заволодіти моєю уявою і перенести мене в інші місця, з найновішими прикрасами і найновішими вбраннями. На кілька хвилин я повернулася в Англію…
Але стривай! Я пригадала, що в мене є незвичайна молитва, перекладена з єврейської, нібито знайдена поблизу гробу Господнього і укладена невідомо ким. Я отримала її від старої ірландки з повчанням, щоби щодня молитися нею про захист від вогню й води. Щодня я збиралася це перевірити, але завжди знаходилося щось, що приковувало мою увагу.
Тому ця молитва надалі була нечитаною в моєму молитовнику — цінній і улюбленій пам’ятці про дорогі давні дні в монастирі.
Мене заїла совість. Минула половина подорожі, а моя обіцянка молитися так і не була виконана. В ту мить я вирішила, що прочитаю її. Я поглянула на Енн на нижній койці і запросила, щоб вона теж помолилася зі мною. Вона віддала мені папірець із молитвою, прочитавши, і сказала, що це насправді гарно, але дуже дивно сформульовано.
А я забралася до її читання з побожністю. Відклала журнали, щоби краще зосередитися на молитві. А потім заснула».
За хвилину страшний гуркіт удару корабля об крижану брилу розбудив Вайолет і всіх людей, що подорожували «Титаніком». Розпочалась катастрофа корабля.
Загибель Титаніка. Малюнок Віллі Штевера. Джерело: Вікіпедія
Вайолет вийшла на палубу і отримала завдання заспокоювати пасажирів, організовуючи заодно групу жінок і дітей, щоби разом із нею вони піднялися на палубу 16. Офіцер, який був у малій шлюпці, вручив їй немовля в пелюшках — новонародженого, якого мати загубила в паніці. Через кілька годин «Карпатія» рятувала тих, кому вдалось уникнути смерті. Вдалося знайти і матір загубленого немовляти.
На плавучому госпіталі
Вайолет Джессоп придушила свої страхи і не дозволила драматичним подіям здолати її тверезу волю. Трьома роками пізніше вибухнула Перша світова війна, і чимало цивільних кораблів потрапили в розпорядження армії. Після короткого перенавчання на медсестру Вайолет долучилася до Добровольчої дружини медсестринської допомоги на борту HMHS Britannic, що був перебудований під плавучий госпіталь.
Коли корабель ішов через грецькі води, 21 листопада 1916 року, в нього влучила підводна бомба. Історія знову повторилася. Вайолет спустилася в рятувальну шлюпку, але мале суденце затягнуло під гвинти корабля. Жінка отримала кілька ударів у голову і була чудом урятована.
Вайолет Джессоп у формі Добровольчої дружини. Фото: Encyclopedia Titanica
Вайолет Джессоп зазнала трьох морських катастроф, але залишалась рішучою в своїх життєвих планах. Вона повернулася до праці стюардесою, аж до виходу на пенсію в 1950 році. До 84 року життя вона спокійно жила в англійському селі, де писала спогади, які вийшли друком під назвою «Та, що вижила на Титаніку».
На сторінках цієї книжки Вайолет згадує розмову з Тедом — членом екіпажу, який сміявся з її віри:
«Якось, коли я шукала щось у кишені фартуха, я в його присутності впустила з руки розарій. Його обличчя набрало роздратованого вигляду і він похмуро прокоментував: “І для чого ти оце щось використовуєш?”
Я подумала, що це було запитання якнайбільш поганого смаку і з розрахунку, щоб поранити мене, бо ж він добре знав, для чого це служить. Я відповіла, ігноруючи його нетактовність, що вважаю це дуже простою і повною смаку практикою моєї релігії, щоби таким способом просити про щось Богородицю, так само, як він мені багато разів зі сміхом розповідав, що благав свою матір заступитися за нього перед татом, коли в нього закінчувалися гроші».
Вайолет ніколи не здавалася: ані тоді, коли її море хотіло її зламати, ані коли світ намагався напасти на її віру.
Могила Вайолет Констанс Джессоп. Хартест, Саффолк, Англія. Фото: Encyclopedia Titanica
Переклад CREDO за: Сандра Феррер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
