У зустрічі Папи з українською молоддю взяла участь, зокрема, 19‑річна Єлизавета, яка родом із Луганська.
Війна у її житті з’явилася, коли дівчинці було заледве вісім років, а сім’ї довелося втікати. Її батько три роки воював, а зараз на фронті її брат. «На зустрічі з Папою я хотіла насамперед розповісти, як діти переживають війну», — сказала Ліза для Vatican News.
Як участь у Дні молоді в Лісабоні, так і приватна зустріч із Папою Франциском були для неї величезною несподіванкою.
«Про те, що бачила, що чула, як ми втікали»
— Про цю зустріч я дізналася вже в дорозі. Я навіть уявити чогось такого ніколи не могла, не те що подумати! Того дня ми встали рано-рано і дуже довго йшли на зустріч. Я всю дорогу думала, якою буде для мене ця подія, що вона для мене означатиме. Коли я вже побачила Папу, то зрозуміла, що не так важливо те, що я його бачу, важливо те, що я скажу і що він скаже мені.
Я розповіла йому всю свою історію і це, певно, була найдовша історія з усіх. Я бачила цей погляд, глибокий погляд, який мене просто перевернув усередині, і я відчувала духовну підтримку. Я розказала все по черзі, що сталося 2014 року. Розповіла про своє дитинство, як я це пережила, що бачила, що чула, як ми втікали. Розповіла про мого тата, який майже три роки воював на війні, як потім було важко це пережити. Я просто хотіла показати, як діти переживають війну. Мені тоді було 8 років. Це було для мене страшне пережиття: ти не знаєш, що буде далі, твоя сім’я просто їде кудись, невідомо куди, не відомо до кого, ви живете просто неба. Я б хотіла, щоб люди, які цього не бачать, просто зрозуміли це через сльози інших дітей і через розповіді. Це дуже важливо.
Під час зустрічі Папа здивував Єлизавету жестом, яким попрощався з групою.
«Це слова, які дістануться високо»
— Коли я розповіла про свій прапор, який був зі мною протягом усієї зустрічі, то показала фото брата, який зараз воює, і попросила про молитву за мого брата, який зараз там, на сході. Я не очікувала, що Папа, прощаючись із нами, підійде і поцілує мій прапор. Коли ця зустріч закінчилася, я зрозуміла, що цей прапор поїде до мого брата. Це було дуже зворушливо, коли Папа це почув і поблагословив його. Я дуже довго мріяла про те, щоб поїхати на СДМ. Дізналась про таку можливість несподівано, і погодилась. Коли ми вирушили, я дуже нервувала, сильно боялася. Але потім, як ми приїхали до Лурда, там була дуже важлива зустріч, сповнена молитви та віри. А коли ми разом поїхали до Фатіми, то я мала такий самий досвід. Це було для мене дуже важливо, бо я розуміла, що можу помолитися, звернутися особисто до Матері Божої, до Господа Бога, до Ісуса. Я вірила, що звідти Вона мене почула ще краще. Але само в дорозі до Лісабона я довідалася, що буду на зустрічі з Папою, і зрозуміла, що моє слово буде почуте ще більше, буде ще ближче переказане до Матінки Божої, до Бога і до Ісуса. Я дуже переймалася, хотіла розповісти все, але знала, що не можу зайняти всього часу, бо нас було багато і Папа хотів вислухати кожного. Для мене мало значення те, що він просто вислухав, дав мені час розповісти свої переживання. І я просто знала, що моя молитва, моя розповідь — дуже важливі, це слово, яке дістанеться туди, високо, — закінчила свою розповідь для Радіо Ватикану 19‑річна дівчина з Луганська.
фінансово.
Щиро дякуємо!
