Чи не кожен із нас у своєму житті бодай раз чув, що середньовічні люди ніколи не милися, пили алкоголь замість води, спалювали на вогнищах вродливих жінок і вчених та вигадливо катували ближніх за допомогою спеціальних знарядь.
Ці та інші заяложені, однак дуже поширені стереотипи вказують на те, наскільки мало ми насправді знаємо про Середньовіччя.
Ось десять популярних міфів, що виникли у пізніші часи і були покликані зобразити середньовічних людей жорстокими та невибагливими невігласами.
1.Пласка земля
«Пласка Земля» — це універсальний аргумент чи не у кожній дискусії невіруючих людей із християнами, незалежно від предмета самої дискусії. Однак більшість середньовічних вчених вважали, що Земля має ідеально круглу форму (насправді вона дещо еліптична, але це вже зовсім інша історія). Азіатський науковець Аль Біруні (973-1048) навіть зміг обчислити радіус Землі — отриманий ним результат, що становив 6339 км, відхиляється від відомого нам сьогодні числа лише на 32 км.
Уявлення про те, нібито середньовічні люди вважали Землю пласкою, активно поширювалися у ХІХ столітті — люди використовували цей міф для того, щоб довести, наскільки «відсталим» було Середньовіччя порівняно з сучасністю. Американський письменник Вашингтон Ірвінг написав книжку «Історія життя та подорожей Христофора Колумба», яку подав як біографію знаменитого дослідника, хоча насправді у ній не бракувало вигадок. Однією з них є описане у книзі твердження гаданих «експертів» про те, що Земля пласка. Через шалену популярність книжки Ірвінга ця ідея міцно увійшла до масової свідомості як незаперечний факт.
2.«Право першої ночі»
У ХІХ столітті у Франції великої популярності набуло переконання, нібито середньовічні лорди мали певні «права» на своїх кріпаків, включно з правом займатися сексом із чужою нареченою у першу ніч після її весілля. Однак у світі немає жодного задокументованого доказу такого дикого звичаю. Люди, що писали про «право першої ночі», завжди посилалися на абстрактне «колись дуже давно, десь дуже далеко».
3.Вигадливі знаряддя тортур
Всі ми знаємо жахливі історії про «Залізну діву» або «Грушу страждань» (розширювач, яким нібито роздирали рот, ніздрі або пряму кишку жертви). Проте, хоча ці пристрої називають «середньовічними знаряддями тортур», насправді їх винайшли століттями пізніше, іноді — у якості туристичних об’єктів (атракціони на кшталт «підземелля ката» і «кімнати страху» — це винахід не вчорашнього дня). Деякі знаряддя також могли мати набагато практичніше застосування: так, «Груша страждань» була, ймовірно, розтягувачем шкарпеток.
4.Суперечка про ангелів на вістрі голки
Є популярне твердження, нібито середньовічні схоласти вели марні та безглузді псевдонаукові суперечки, — наприклад, намагалися дізнатися, скільки ангелів можуть танцювати на вістрі голки. Але немає жодної письмової пам’ятки, яка би доводила, що середньовічні мислителі цікавилися такими темами. Насправді це питання вигадали і поширили у XVI столітті, щоб висміяти «відсталість і неуцтво» теологів середньовіччя.
5.«Пояси вірності»
Ще один перчений міф про Середньовіччя — це спеціальні «пояси», що їх чоловіки нібито надягали на дружин, вирушаючи на війну чи у хрестовий похід, щоб бути певними у їхній вірності. Насправді немає жодних свідчень про практичне використання таких предметів, натомість зображення подібного пристрою можна побачити у кресленнях військового інженера Конрада Кізера. Він писав про це так: «Це пояс флорентійських дам, залізний і твердий, закритий спереду» — історики вважали, що це був колючий жарт Кізера, адресований флорентійським чоловікам. Історії та міські легенди про «пояси вірності» з’явилися набагато пізніше, а у ХІХ столітті люди навіть виготовляли такі предмети, видаючи їх за артефакти давнини.
6.Тривалість життя — 30 років
Часто кажуть, нібито середня тривалість життя середньовічної людини становила 30 років. Але насправді 30-річна людина не вважалася старою і готовою до смерті: вона цілком могла дожити до 60-70 років і не вважатися при цьому довгожителем. Очікувана тривалість життя у Середньовіччі була нижчою, оскільки рівень дитячої смертності і ймовірність померти від хвороби були набагато вищими, ніж у наші часи.
7.Відсутність столових приборів
Середньовічні люди не їли все руками. Вони активно користувалися ложками і ножами, тоді як виделка з’явилася у Європі дещо пізніше. Свідчення про використання виделок сягає Візантії IV століття, звідки воно поширилося на Близький Схід і Персію. В ХІ столітті виделка прийшла до Італії, після чого поступово увійшла до вжитку в усьому західному світі.
8.Антисанітарія і відсутність особистої гігієни
Обзивати когось брудним або нечистим — це давня образа, тож не дивно, що люди ХІХ століття, які зверхньо вважали себе кращими за своїх середньовічних предків, теж до неї вдавалися. Проте є багато доказів на користь того, що середньовічні люди милися і дбали про гігієну. Ванна вважалася корисним засобом підтримки здоров’я, і практично у кожному місті були громадські лазні: наприклад, у Парижі ХІІІ століття їх було 32.
Середньовічні люди також мали багато різних засобів для догляду за собою — особливою популярністю користувалися гребінці. Хоча Європа, на відміну від Азії, не знала зубних щіток, люди чистили зуби тканиною і використовували природні засоби, щоб зуби були білими, а дихання — свіжим.
9.«Чумні лікарі»
Химерний шкіряний костюм із маскою у формі довгого дзьоба — частий атрибут костюмованих вечірок і чи не найпопулярніший у масовій культурі візуальний образ, який пов’язують із Середньовіччям. Кажуть, нібито середньовічні лікарі носили такі костюми у часи епідемії Чорної смерті, щоб уберегтися від зараження — однак це не має нічого спільного з середньовічною реальністю.
Насправді костюм «чумного лікаря» вперше був намальований і описаний лише у XVII столітті. Можливо, деякий час його використовували деякі лікарі Північної Італії й Франції, однак він швидко став предметом глузування і кпинів. Втім, через свій химерний вигляд це вбрання закріпилося у пам’яті і поступово люди почали асоціювати його з Середньовіччям.
10.Хаос середньовічних битв
Чи не у кожному фільмі про Середньовіччя є батальна сцена, більше схожа на грандіозну, вільну від правил масову бійку. Люди б’ються між собою у парах, і навіть лідери ворогуючих сторін якимось чином примудряються битися один на один.
Насправді середньовічна війна була набагато складнішою річчю. Як і у сучасних війнах, там було багато різних стратегій і тактик, і армії билися координованими групами під керівництвом воєначальників. Крім того, великомасштабні битви у Середньовіччі були доволі рідкісним явищем — тогочасні армії набагато більше звикли до облог і набігів, а не до масштабних боїв у відкритому полі.
Читайте також:
Чи правда, що середньовічні люди пили пиво замість води?
Уся правда про інквізицію
Чи були «темні віки» насправді темними?
Переклад CREDO за: Medievalists.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
