У Середньовіччі пиво вважалося рідким різновидом хліба, придатним для вживання як мирянами, так і духовними особами. Пиво було частиною щоденного раціону як дорослих, так і дітей, разом із капустою, цибулею, бобовими і хлібом.
Це було набагато дешевше і здоровіше, ніж вода і молоко, що часто були забруднені і тому ставали каналами поширення багатьох інфекційних захворювань.
Процес пивоваріння ліквідовував бактерії, що робило пиво безпечнішою альтернативою. До того ж, у країнах Північної Європи виробництво вина було надто дорогим (на відміну від Середземномор’я), а чай, каву і шоколад ще не завезли до Європи.
Однак це не означає, що середньовічні люди не пили воду. Хоча якість і доступність питної води змінювалися залежно від факторів, таких як місце розташування, соціальний клас і доступ до ресурсів, вода все одно була найпоширенішим напоєм, який споживали люди з усіх верств населення. Її можна було брати у колодязях, джерелах і річках, а також збирати дощову воду. Містяни часто брали воду з громадських колодязів, розташованих по всьому місту. Селяни покладалися на природні джерела, такі як струмки чи річки.
До того ж, середньовічні релігійні тексти також згадують про питну воду. Деякі агіографічні розповіді описують, як святі утримувалися від алкоголю, вживаючи натомість воду. Чернечі громади, що жили за суворішими уставами, теж надавали перевагу воді.
Звісно ж, питна вода не завжди була чистою і безпечною для споживання. Забруднення було серйозною проблемою, особливо у густонаселених місцевостях. У багатьох містах не було належних каналізаційних систем, тому відходи життєдіяльності нерідко потрапляли у джерела води. Це призводило до поширення таких хвороб, як дизентерія, холера і черевний тиф. Щоб зменшити ризики, люди часто кип’ятили воду, бо це частково нищило шкідливі бактерії.
Але вживання алкоголю справді було поширеним явищем. Люди надавали перевагу пиву чи елю через менший ризик зараження. Процес бродіння, пов’язаний з їхнім виготовленням, нищив бактерії, що робило пиво безпечнішим за неочищену воду. Монастирі навіть виробляли легке пиво, щоб годувати дітей у монастирських сиротинцях: їм давали приблизно півлітра на день. Таке пиво виготовляли переважно з вівсяної крупи або інших грубих злаків, щоб забезпечувати харчування, водночас зберігаючи на розумному рівні вартість утримання і харчів. До того ж, було виявлено, що завдяки своїм антибіотичним властивостям пиво запобігає певним дитячим хворобам і лікує від них. З цих причин монастирі виробляли його постійно і у великих кількостях.
Окрім води та алкоголю люди вживали й інші напої, наприклад трав’яні чаї та настої. Їх часто виготовляли з різноманітних трав, квітів і спецій, і вважалося, що вони мають лікувальні властивості.
Варто зазначити, що Середньовіччя охоплювало величезний період часу і різні регіони, кожен з яких мав свою унікальну специфіку. Таким чином, звички щодо споживання води можуть суттєво відрізнятися від одного місця до іншого та від одного століття до наступного. Загальні твердження про «Середньовіччя» часто призводять до непорозумінь, помилок і надмірних спрощень.
Переклад CREDO за: Даніель Еспарса, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
