Велика історична іронія полягає у тому, що людиною, яка вперше вжила термін «темні віки», був католицький священник, який, до того ж, не мав на увазі нічого поганого.
Це був Цезар Бароній (1538-1607) — італійський кардинал, ватиканський бібліотекар і найвідоміший католицький історик Контрреформації. У ті часи протестанти любили характеризувати Середньовіччя як часи невігластва і варварства. Щоб протистояти цим звинуваченням, Бароній написав історичний твір під назвою Annales Ecclesiastici. Цей фоліант, вперше опублікований у 1588 році, охоплює історію перших 12 століть християнства з метою підкреслити красу і гармонію середньовічного світу. Працюючи над Х-ХІ століттями, Бароній нарікав на дефіцит письмових джерел, що стосувалися би їх. Він назвав ці два століття saeculum obscurum, «темний період/вік», через труднощі з відновленням точної хронології з наявних джерел.
Як бачимо, коментар Баронія стосувався не всього Середньовіччя, а лише двох століть, а термін saeculum obscurum аж ніяк не мав на меті морального осуду. Але, попри це, до початку Нової історії цей термін увійшов до вжитку на означення всього середньовічного періоду, особливо першого тисячоліття християнської ери. Цей стереотип також міцно закріпився у шкільних програмах з викладання історії. Уроки, присвячені Середньовіччю, нерідко повністю складаються з давно спростованих старих чуток — про те, що середньовічні люди ніколи не милися, жінки ходили закуті у «пояси вірності», а люди пили тільки пиво, тому що вся вода була брудною.
Сьогодні більшість провідних істориків (навіть світських) уникають терміну «темні віки» як неточного й упередженого. Але він продовжує побутувати у середовищі невігласів або серед тих, кому потрібна полемічна «сокира», щоб боротися з цілою епохою. Зазвичай ця «сокира» замахується на католицьку релігію, яку вважають причиною всіх бід людства протягом Середньовіччя. Але нам, католикам, ці століття пропонують безліч речей, якими варто пишатися. Заснування ордену святого Бенедикта, що зіграв важливу роль у формуванні духовності латинського Заходу; такі винаходи, як відвальний плуг, хомут і водяне колесо, що підвищили рівень життя мільйонів європейців; велична романська архітектура, що розквітла у готичних соборах високого Середньовіччя; поступове скасування рабства; терплячий переклад текстів у монастирських бібліотеках по всій Європі, що забезпечувало безперервне поширення знань на континенті. Або ж, якщо вам подобається думати про приємні дрібниці, уявіть, яким сумним було би життя без пармезану — сиру, який винайшли ченці-бенедиктинці в італійському регіоні Парма-Реджо, щоб продовжити термін зберігання великої кількості молока, яке давали монастирські корови. З якого боку би ви не дивилися, стає зрозуміло, що так звані «темні віки» були періодом глибокої інтелектуальної допитливості й соціального прогресу.
Це не означає, що будь-яке явище тієї епохи було славетним. Наприклад, я надаватиму перевагу сучасній стоматології над стоматологією VII століття, красно дякую. Нам не потрібно рефлекторно виправдовувати будь-що, що стосується середньовічного світу. Все, що нам насправді потрібно, — це більше знань про той багатий історичний період. Замість того, щоб судити про те, що, на нашу думку, робили і у що вірили середньовічні люди, нам потрібно навчитися бачити світ таким, яким бачили вони, розуміючи їхні мотиви та турботи, що випливали з умов їхнього існування. Тому ми повинні відмовитися від упереджених наративів, якими користуються ті, хто захищають не історичні, а власні ідеологічні інтереси.
Історія Церкви у так звані «темні віки», від падіння Риму до розквіту хрестових походів, від розвитку Таїнств до поширення латинського обряду на Заході, — чудовий початок для вивчення цих століть, щоб допомогти принести світло знання у темряву суспільства.
Переклад CREDO за: Філіп Кемпбелл, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
