Через різні історичні погляди у Традиції Церкви налічується багато назв Євхаристії. Усі вони прописані в Катехизмі. І кожна назва має свій історичний контекст.
Про те, які є назви Євхаристії і що вони означають, розповідає брат Костянтин Морозов OFM Cap, священник-капуцин, доктор богословських наук.
1.Таїнство
Перша назва Євхаристії — Таїнство — показує її контекст. Євхаристія визначає, хто такий християнин, що він робить, у якому напрямку рухається. Тому все християнське життя можна поділити на три частини.
Перша: християнин — це той, хто слухає Боже Слово. Воно торкнулося його серця; почалася зміна мислення; він зустрівся з воскреслим Христом, прийняв Святого Духа і тепер перебуває в постійному слуханні Божого Слова. Тобто християнин — це людина Слова.
Друга: християнин приступає до таїнств. Він отримав хрещення, миропомазання, приступив до першої сповіді, до першого Причастя; він сповідається, перебуває в постійному наверненні; знайшов своє покликання — повінчався й живе у християнському подружжі або отримав Таїнство рукоположення і став священником — і, якщо хворий, то отримує Таїнство єлеопомазання.
Третя сфера: християнин — це той, хто разом з іншими християнами служить. Вони у спільноті збираються на молитву, одне одному допомагають у наверненні; є одним Тілом і однією душею. Християнин — це той, хто дбає про іншого.
Варто також зазначити: щоб бути християнином, замало тільки приходити в неділю на Божу Службу.
Говорячи про Євхаристію, ми дивитимемося на другу сферу — таїнства. Грецькою мовою «таїнство» звучить як mysterion (μυστήριον), латинською — sacramentum. Таїнство — це видимий знак невидимої благодаті. Євхаристія має свій видимий бік, зовнішні обряди, які може побачити кожен. Проте в Євхаристії також відбуваються невидимі, але не менш реальні речі, які загально можна назвати «зустріч із воскреслим Христом». Він приходить до нас сьогодні у різних знаках: у Божому Слові, у спільноті й у Євхаристії, де воскреслий Христос присутній особливим чином. Він зустрічається з нами, окремими християнами, а також із Церквою. А ми, зустрічаючись із Ним, прославляємо Його, єднаємося з Ним. Відбувається щось невидиме. Тому Євхаристія — це не лише зовнішні обряди; тут відбувається велике переживання, велика таємниця — зустріч із воскреслим Христом. Згадаймо навернення св. Павла. Він переслідував християн, думав, що це якась секта; але зустріч із воскреслим Христом змінила все його життя. Так і ми покликані зустрітися з Христом, утаємниченим під покровом видимих знаків.
Цікаво, що в первісній Церкві друга частина Таїнства Євхаристії (після літургії Слова) мала назву «аркана» (грецькою) і була закритою. На цю другу частину Євхаристії допускали тільки втаємничених. Катехумени, які ще лиш готувалися до хрещення, миропомазання, першої Євхаристії, могли брати учать тільки в першій частині. Це теж підкреслювало таємницю.
«Таємниця» означає, що до зустрічі з воскреслим Христом треба приготуватися. Тому Католицька Церква не відразу допускає до Причастя, а спочатку готує кандидатів через навернення, через Боже Слово, щоб вони змінили життя, змінили мислення; щоб Євхаристія була вписана у весь контекст їхнього християнського життя.
2.Господня Вечеря
Можна сказати, що Євхаристія — це великий «колаж» із багатьох різних обрядів. Є обряди фундаментальні, основні, і є додаткові. Останні свідчать, що це — вечеря, Вечеря Господня. Ці елементи показують, що зробив Ісус Христос під час останньої трапези: взяв хліб, благословив Бога, розламав, роздав учням і вони їли. Потім у тій Пасхальній трапезі була справжні вечеря: їли спечене на вогні м’ясо ягняти, яке перед тим складали в жертву в Єрусалимському храмі; їли гіркі трави, інші страви. Можна сказати, що ця вечеря була посередині першої Євхаристії. І на завершення, як пишуть євангелісти, після вечері Ісус узяв чашу, благословив Бога і дав, щоб усі пили.
На Євхаристії ми благословляємо Господа і їмо. Там стоїть стіл Слова: ми «їмо» Боже Слово. Пізніше їмо Тіло й Кров Ісуса Христа. Споживаємо Господню Вечерю. Ламаємо хліб, тому що так робив Ісус Христос. Такий був звичай, це увійшло в Останню Вечерю — Євхаристію. Тому ми і сьогодні так робимо: беремо хліб, благословляємо його, розламуємо і роздаємо всім учасникам.
3.Меса
Свята Меса — це ще одна назва Євхаристії. Наприкінці священник каже, що Служба Божа завершена: «Missa est». Ці слова означають: я все виклав перед вами; все, що мало бути сказане, зроблене, — все завершено. Цей вираз вживався у світському житті, а потім увійшов у Євхаристію; його християнізували.
Обряд розпочинається в ім’я Господа словами «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа». «Missa est» означає закінчення літургії, але не кінець нашого християнського життя. Слово «missa» асоціюється також із «missio» — у нас також є місія: виходячи з Євхаристії, ми маємо почати християнське життя. Ми отримали, можна сказати, «пальне», маємо заправити, завести нашу «християнську машину» і їхати вперед — служити, віддавати своє життя. Ось таке походження і сенс назви «Меса».
4.Синаксис (Зібрання)
Ця назва каже, що Євхаристія — це не індивідуальна молитва; що ми зібралися тут усі разом. Дехто каже: «Мені краще молитися наодинці, коли в храмі нікого немає. Бог зі мною говорить, я — з Ним. Для мене так краще». Можливо! Але це не Євхаристія.
Євхаристія — це коли ми збираємося разом як спільнота, благословляємо Господа, слухаємо Його Слово, зустрічаємося з воскреслим Христом. Бог хоче, щоб ми були спасенні разом. Цікаво, що первісна Церква використала грецьке слово синагоге (συναγωγή), що означає «зібрання». Спершу воно означало зібрання віруючих, а вже пізніше — синагоги, будинки, де збиралися юдеї. Перші християни не хотіли називати свої зібрання синагогою, щоб показати, що це інша спільнота, не юдейська, що вона має інший характер, але хотіли використати саму ідею: це місце, де Бог нас збирає, і де ми збираємося разом. Тому використали це слово в майбутньому часі: грецьке слово «синаго», яке означає «збираю», «збираюся», у майбутньому часі звучатиме як «синаксо». Зібрання християн означає, що це — спільна молитва, «синаксис». Євхаристія — це синаксис, зібрання віруючих разом.
5.Небесна Літургія
Таке ж значення має грецьке слово «літургія» (λειτουργία) — спільна справа для блага. Спільна праця, яка виконувалася для міста, для суспільства, називалася «літургія». Тому це слово підкреслює, що коли ми збираємося разом на Євхаристії, то робимо дуже важливу справу для спасіння всього світу, не лише для себе. Також це — відображення Небесної Літургії, про яку ми читаємо в Діяннях апостолів. Вона показує, що ми тут не самі. Небесна Літургія появляє, що це не тільки справа нашої земної спільноти, а що наша спільнота вписана в усю Церкву і в спільноту всього Небесного Єрусалима. До нас долучаються ангели, святі.
6.Божа Служба
І остання назва, яка використовується у нас найчастіше, — Божа Служба. З одного боку, сам Бог служить нам. Він хоче дати нам Святого Духа, прощення гріхів, хоче з’єднатися з нами, дати нам силу, благодать. Тому, наприклад, під час Останньої Вечері, з якою пов’язана Євхаристія, Ісус Христос миє апостолам ноги, як слуга. Отож Євхаристія — це служіння Бога нам. Він хоче подарувати нам усі благодаті.
А з іншого боку — це наше служіння. Ми приходимо, даруємо своє життя, свою душу, зустрічаємося з Христом. Щоб відбулося побачення, потрібно, щоби прийшов і Він — Ісус Христос, і вона — Церква.
Повністю розмову з братом Костянтином Морозовим дивіться тут.
Читайте також:
Як кожен із нас «служить» на Божій Службі?
Три плоди, які дає нам Євхаристія
Чи кожен може приступити до Євхаристії? Три умови
Сила Євхаристійної молитви і чудеса Євхаристії
Чи можна замінити реальну літургію віртуальною?
фінансово.
Щиро дякуємо!
