У Городку на Хмельниччині завершилися реколекції для священників, які в Інституті Богословських Наук провів о. Михайло Романів ОР, директор фастівського Центру св. Мартина.
Духовні вправи для душпастирів Кам’янець-Подільської дієцезії тривали чотири дні, 13-16 листопада 2023 р. Отець Михайло, широко відомий в Україні домініканець-волонтер і благодійник, приїхав до Городка. Ще зовсім недавно о. Михайло зі своєю командою їздив на південь, допомагати відбудовувати розбомблені домівки в Ізюмському районі на Херсонщині. «Мені зателефонували, — сказав о. Михайло в коментарі для CREDO, — і сказали: перестань постійно їздити, проведи реколекції. Сам трохи відпочинеш!»
Близько 30 дієцезіяльних священників зібралися в ці дні в Інституті. Духовні заняття, які провів реколекціоніст, були присвячені Божій близькості й допомозі іншим.
— Провідна тема реколекцій була «Милосердний Отець», а потім — «Добрий Самарянин», — розповів о. Михайло. — Сьогодні, звісно, такі реколекції вже більше стосуються нашої відповіді на виклики війни: як ми їх зустрічаємо, як на них відповідаємо, що нам потрібно робити, як потрібно тривати у своєму служінні іншим. Мене запросили не тільки розповісти про свій досвід, але й для того, щоб я мав більше часу для молитви. Щоб вести реколекції, їх спершу потрібно промолити, «пропустити через себе». Тож для мене самого це був прекрасний час, а якщо також я міг із кимось поділитися, то для мене це радість.
Чого, здавалось би, можна навчити священників, які й так знають, «про що йдеться»? Однак у цьому й полягає вся складність. Ми потребуємо віднови. Ми всі певною мірою є «старшими братами» з 15‑го розділу Євангелія від Луки. І ми завжди певною мірою боремося — передусім із самими собою. А також ми боремося з цією реальністю, як це є у випадку багатьох священників: чи вони мають військових у своїх парафіях, чи товаришують їхнім сім’ям; є також загиблі і в сім’ях самих священників… Це зачіпає нас безпосередньо; це рани, які ми носимо в собі. Час реколекцій — це завжди час гоєння ран, безсумнівно, — а також допомога. Звісно, чогось нового вчитися завжди важко, але важливо, щоб ми завжди підводилися, поставали і щоб Господь нас зміцнював. Бо ми всі — в дорозі, й це Боже товаришування для нас дуже важливе.
Незабаром у Фастові мають початися курси Червоного Хреста.
фінансово.
Щиро дякуємо!
