Здається, що ідеологія «слухання всіх» має в певних випадках приховану мету. Насправді йдеться не про вислуховування «всіх», а про надання голосу тим, хто проголошує речі, які Церква до сьогодні відкидала як суперечні з Євангелієм Ісуса Христа, вченням Апостолів і людською природою, даною нам від Бога.
Одним із синодальних слоганів є ствердження, що треба вислухати всіх. Проблема полягає в тому, що день має тільки 24 години і всіх запросити й вислухати — неможливо. Отож діється так, що хтось вирішує, кому надати голос, а кого акуратно оминути. Окрім того, постає питання: що робити, якщо вже ми когось допущеного до голосу вислухаємо. Добре, якщо він скаже нам щось — на наш погляд — проникливе, мудре, що варто таким чи іншим чином зробити. Однак може статися, що почуте там зовсім не сподобається. Згадаємо шляхетне повчання «Дезидерати»: «Вислухай інших, навіть темних і неосвічених, бо й вони мають що сказати». Ну але якщо вже такого «темного» вислухаємо, то що далі? Зрештою, та сама «Дезидерата», окрім заклику слухати всіх, радить також — могло би здатися, дещо повністю протилежне: «Уникай галасливих і агресивних людей, бо вони бентежать дух». А саме так складається, що «темні й неосвічені» часто є «галасливими і агресивними».
о. Даріуш Ковальчик SJ
У Біблії ми не знайдемо якоїсь ідеології слухання всіх. Зовсім навпаки! Псалмоспівець каже: «Блажен чоловік, що (…) на засіданні блюзнірів не сідає» (Пс 1,1). А в «Премудрості Сираха» читаємо: «Не починай з безумним довгої розмови, а й не заходь до нерозумного» (Сир 22,13а). Згадується мені відомий вислів Марка Твена: «Не дискутуй з ідіотом! Він спершу опустить тебе до свого рівня, а потім переможе досвідом». Натомість Біблія заохочує слухати Бога і Його істинних пророків. Ісус звертається до людей: «Хто має вуха, нехай слухає». При цьому Слово Боже застерігає нас від фальшивих пророків. У Другому посланні до Тимотея св. Павло нагадує: «Порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожності і слово їхнє, немов пістряк [гангрена], буде ширитися далі. […] Буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок».
Буває і так, що є час говорити — до якого попередньо, зрозуміла річ, потрібно приготуватися. Але ті, хто з якихось причин не підготовлені, заявляють із почуттям вищості, що досить уже цієї балаканини, що тепер вони будуть слухати, бо слухання важливіше. Я пам’ятаю Синод про молодь. Більшість його учасників-єпископів розповідали, що приїхали до Рима, щоби слухати молодь. Я би радше очікував, що єпископ поїде на Синод підготовлений, після численних зустрічей із різними групами молоді та душпастирями молоді, які діють у його дієцезії, регіоні, країні. Окрім того, я би очікував, що єпископ матиме в руках результати професійно проведеного анкетування, опитувань молоді. Й поділиться цим знанням і досвідом з іншими, які зі свого боку зроблять те саме. Бо Синод єпископів має бути місцем, де єпископи діляться тим, що вважають важливим для своєї місцевої Церкви і для Вселенської Церкви.
Ідеологія «слухання всіх» має клопіт із репрезентативністю. Наприклад, говориться, що панує клерикалізм, бо священники повинні слухати мирян, а вони не слухають. Ось тільки — як відомо — миряни є дуже різні й мають дуже різні думки про Церкву. Яких саме мирян священники повинні слухати? Всіх? Окей! Але коли вони вже вислухають усіх, то що з вислуханими думками робити? Зводити все до якогось середнього арифметичного? Також треба звернути увагу на ось яку проблему: коли оголошують, щоб люди писали, дзвонили, висловлюючи свою думку з якогось приводу, то часто відгукуються насамперед крайні — що праві, що ліві. Серединка, яка завжди найчисельніша, чомусь не біжить висловлюватися. Й ось за нагоди Синоду про синодальність активізувалися зокрема саме люди з одержимістю гендер/ЛГБТ, які би хотіли до цієї ідеології допасувати вчення Церкви.
Йосиф Чень Жицзюнь, китайський кардинал, у 2002-2009 роках єпископ Гонконга, публічно сформулював кілька застережень щодо процедур і методології Синоду. Він заявив прямо, що «секретаріат Синоду дуже ефективний у мистецтві маніпуляції». Звідки таке звинувачення? Кардинал Чень пояснює: «Починають від проголошення, що треба всіх вислухати. З часом виявляється, що серед отих ‘усіх’ є насамперед ті, що нами ‘виключені’. А зрештою стає ясно, що йдеться про людей, які виступають за сексуальну моральність, відмінну від тієї, яку проголошує католицька традиція». Після чого китайський ієрарх робить висновок: «Часто підкреслюють, що не мають наперед ухваленого плану. Це таки ображає наші інтелектуальні здібності, бо ми всі бачимо, до яких висновків вони прямують».
І справді! Скидається на те, що ідеологія «слухання всіх» має в певних випадках приховану мету. Бо насправді не йдеться про слухання всіх, ба навіть про вислухання багатьох, — але про надання голосу тим, хто проголошує те, що Церква досі відкидала як суперечне Ісусовому Євангелію, вченню Апостолів і даній нам Богом людській природі. Їм дозволяють говорити немовби зсередини Церкви — а потім приводять до думки, що до нас говорить Дух… І таким ось способом «відвертають від правди і приводять до байок».
Переклад CREDO за: о. Даріуш Ковальчик SJ, Opoka
фінансово.
Щиро дякуємо!
