Протягом короткого періоду Адвенту Церква вшановує небагатьох святих, і спомин святої Луції чудово йому пасує.
Ця свята народилася у ІІІ столітті і ще у юності присвятила свою цнотливість Христу, але її мати цього не зрозуміла і знайшла доньці нареченого.
Луція відмовилася брати з ним шлюб через дану Богові обітницю, і чоловік, за якого вона мала вийти заміж, видав її переслідувачам як християнку. Наслідком стала жахлива мученицька смерть дівчини, якій викололи очі перед тим, як убити.
Культ святої Луції швидко поширився Європою і набув особливої популярності у Скандинавії, де донині є багато традицій, пов’язаних зі святкуванням її спомину.
Одна з причин, чому свята Луція — ідеальна «адвентова» свята, це її ім’я, яке означає «світло».
Дом Проспер Ґеранже розмірковує про це у своєму «Літургійному році»:
«Візьми нас під свою могутню опіку. Твоє ім’я означає Світло, тож проведи нас крізь темну ніч цього життя. О, ясне Світло Дівоцтва, просвіти нас, бо лиха пожадливість поранила очі наші. Молися за нас, ясне Світло Дівоцтва, щоби наша сліпота була зцілена і щоб, піднявшись над творінням, ми змогли побачити те істинне Світло, яке світить у темряві, і якого не пойняла темрява».
Цей символізм світла у темряві дуже пасує Адвенту, особливо у Північній півкулі, у пору року, коли дні стають все коротшими.
Свічки також відіграють важливу роль у багатьох адвентових традиціях, таких як адвентовий вінок, та у різних місцевих звичаях.
Далі Ґеранже пов’язує цю символіку зі святкуванням Різдва:
«Молись за нас, щоб наші очі очистились і побачили у Немовляті, яке народиться у Вифлеємі, нову Людину, другого Адама, взірець, на якому має бути сформоване життя нашого відродження».
Рухаючись уперед дорогою Адвенту, візьмімо святу Луцію собі за дороговказ у цей чудовий час очікування.
фінансово.
Щиро дякуємо!
