У 2024 році кількість кардиналів, які втратять право голосу на конклаві, становитиме 13 — якщо ніхто з членів Колегії кардиналів не помре або не буде виключений із неї Папою.
Ці кардинали втратять право участі у конклаві через вік — усі вони цього року відсвяткують 80-річчя, а з 1970 року право обирати Папу мають лише кардинали, не старші за 80 років.
Цього року Колегію кардиналів покинуть троє європейців, двоє азійців, троє африканців, двоє представників Південної і один — Центральної Америки, всі народжені у 1944 році. 31 грудня 2024 року, у день народження кенійського кардинала Джона Нджуе, кількість кардиналів, які мають право обирати Папу, становитиме 119 — якщо протягом року не буде нового консисторію. Це на одного менше за теоретичний максимум, встановлений Павлом VI у 1975 році, що становить 120 кардиналів-виборців.
Ця природна еволюція не надто порушить географічний баланс колегії кардиналів-виборців, на відміну від швидкої «деіталізації» 2023 року, коли п’ятьом італійським кардиналам виповнилося 80 років. У 2024 році Колегію покине лише один італієць, і до кінця року кількість італійців серед виборців становитиме 13 кардиналів. Під час конклаву 2013 року у голосуванні взяли участь 28 італійців (24% від загальної кількості кардиналів-виборців).
З огляду на 31 грудня 2024 року стає очевидним, що Папа Франциск суттєво змінив склад колегії кардиналів від часу конклаву, який обрав його у 2013 році. Європейські кардинали, які у 2013 році становили більшість (52,2%), нині становлять 41,2%.
Натомість зріс вплив азійських та африканських представників на конклав. Тепер Колегія має вдвічі більше азійських кардиналів, ніж 10 років тому, що свідчить про бажання Папи Франциска підкреслити динамізм Церкви у цій частині світу. Як нещодавно аналізувало I.MEDIA, за останнє десятиліття кількість священників у Європі знизилася (-14,7%), тоді як в Азії та Африці спостерігалося значне зростання: +22,3% азійських і +33,1% африканських священників за 10 років.
Хто ті 13 кардиналів, які залишать Колегію у 2024 році?
Серед них є деякі важливі та впливові особи. До них належать колишній префект Дикастерію у справах єпископів Марк Уелле та колишній очільник Дикастерію віровчення Луїс Франсіско Ладарія Феррер. Американський кардинал Шон Патрік О’Меллі, президент Папської комісії із захисту неповнолітніх, теж не зможе брати участь у конклаві після свого дня народження 29 червня.
1.Джон Онайєкан, архієпископ-емерит Абуджі (Нігерія)
Шанований у Нігерії богослов і миротворець, кардинал Онайєкан є важливою постаттю для Католицької Церкви в Африці. Висвячений на священника у 1969 році, у 1983 році він став наймолодшим єпископом своєї країни — йому було лише 39 років. У 2012 році Бенедикт XVI присвоїв йому сан кардинала. Прелат спрямував усю свою енергію на сприяння діалогу та миру у країні, яку роздирають смертоносні етнічні конфлікти, викрадення і зведення рахунків. У 2012 році він був удостоєний міжнародної премії Pax Christi і номінований на Нобелівську премію миру разом із Султаном Сокото, видатним нігерійським мусульманином. У 2019 році Папа Франциск прийняв відставку кардинала Онайєкана з посади голови архідієцезії Абуджа у зв’язку з досягненням пенсійного віку. Він був архієпископом цього регіону протягом 27 років.
2.Педро Рікардо Баррето Хімено, архієпископ Уанкайо (Перу)
Кардинал-єзуїт Педро Рікардо Баррето Хімено є одним із найпалкіших захисників Амазонії, а також сімейних цінностей у Колегії кардиналів. У 2001 році Йоан Павло ІІ призначив його апостольським вікарієм Хаена (Іспанія), а у 2004 році — архієпископом Уанкайо. Папа Франциск, його колега-єзуїт, призначив його кардиналом у 2018 році. Педро Рікардо Баррето був однією з ключових фігур на Амазонському Синоді 2019 року. Відданий справі захисту довкілля і корінного населення, він очолював кампанії з підвищення обізнаності по всій Америці.
3.Хосе Луїс Лакунза Маестрохуан, єпископ Давида (Панама)
Народжений в Іспанії, Хосе Луїс Лакунца Маестрохуан приєднався до Ордену августинців-реколектантів, а потім був відправлений до Панами. У 1985 році Йоан Павло ІІ призначив його єпископом-помічником Панами — тоді ж він отримав панамське громадянство. Він відзначився своєю роботою на користь корінного населення, захищаючи його від гірничодобувних компаній, що прагнуть привласнити їхні землі. У 2015 році Папа Франциск призначив його кардиналом, зробивши першим представником цієї маленької центральноамериканської країни у Колегії. Через чотири роки кардинал Маестрохуан привітав аргентинського понтифіка в Панамі на Світових днях молоді — заході, який він готував із великим запалом.
4.Луїс-Марія Лінг Мангханехун, апостольський адміністратор В’єнтьяна (Лаос)
Перший і єдиний кардинал Лаосу представляє Церкву, яка страждає. Охрещений французьким місіонером у 8 років, цей виходець із бідної родини вступив до семінарії, хоча це стало для його родини великою жертвою. Він навчався у Квебеку, а потім повернувся до табору для біженців на батьківщині і був висвячений якраз тоді, коли до влади прийшов комуністичний режим. Його заарештували як священника, а потім протягом трьох років забороняли служити Євхаристію у в’язниці. Незважаючи ні на що, він продовжував свою місію, і в 2000 році був призначений апостольським вікарієм Пакше. Він намагався налагодити діалог з урядом, дуже вороже налаштованим до християн. У 2017 році Папа Франциск призначив його Апостольським адміністратором вікаріату В’єнтьян і присвоїв йому сан кардинала.
5.Луїс Франсіско Ладарія Феррер, колишній префект Дикастерію віровчення (Іспанія)
Луїс Ладарія Феррер приєднався до Товариства Ісусового у 1966 р. Відомий і впливовий богослов Римського Григоріанського університету, у 2008 році він був призначений Папою Бенедиктом XVI на посаду секретаря Дикастерію віровчення. У 2017 році Папа Франциск обрав його префектом цього Дикастерію замість кардинала Ґерхарда Мюллера.
6.Марк Уелле, колишній префект Дикастерію у справах єпископів (Канада)
Впливовий прелат Римської курії, «папабіль» на конклаві 2013 року, кардинал Уелле став захисником консервативної лінії, сумісної з понтифікатом Франциска, з яким він працював після його обрання, відповідаючи за процес призначення єпископів. До цього з 2003 по 2010 рік він був архієпископом Квебеку. Як близький співробітник Бенедикта XVI, що призначив його головою Дикастерію у справах єпископів, Уелле захищав священницький целібат і чинив опір німецьким єпископам, які наполягали на «прогресі» у цьому питанні, як і у питанні жіночих свячень. 30 січня минулого року Папа прийняв його відставку у зв’язку з досягненням пенсійного віку.
7.Шон Патрік О’Меллі, архієпископ Бостона і голова Папської комісії з захисту неповнолітніх (США)
Кардинал Шон О’Меллі, архієпископ Бостона, є однією з найвидатніших постатей у боротьбі з сексуальними зловживаннями у Церкві. Францисканець, народжений в Огайо, у 2003 році був призначений очільником дієцезії Бостона, де команда журналістів-розслідувачів з «The Boston Globe» опублікувала результати своїх розслідувань щодо випадків сексуального насильства над неповнолітніми, скоєних священниками. Початок його єпископства ознаменувався чистками серед дієцезіального духовенства. Через десять років Папа Франциск призначив його до невеликої ради кардиналів, відповідальних за впровадження реформи Римської курії, а також попросив очолити створену у Ватикані Папську комісію з питань захисту неповнолітніх. На цій посаді він видав настанови для єпископів світу і моніторив випадки приховування зловживань.
8.Полікарп Пенґо, архієпископ-емерит Дар-ес-Салама (Танзанія)
Провідний діяч Католицької Церкви в Африці, Полікарп Пенґо був висвячений на єпископа для дієцезії Начінгвеа у 39 років особисто Йоаном Павлом ІІ у 1983 році. У 1990 році він був призначений архієпископом-коад’ютором дієцезії Дар-ес-Салама, столиці країни. У 1998 році Йоан Павло ІІ призначив його кардиналом, а у 2007 році він став головою Симпозіуму єпископських конференцій Африки та Мадагаскару (SECAM). Почесний архієпископ з 2019 року, кардинал віддавна засуджував актуальні проблеми Танзанії, такі як корупція, племінне і релігійне насильство. Архітектор християнсько-ісламського діалогу в країні, яка на 60% складається з християн і на 35% — з мусульман, він був стурбований зростанням мусульманського фундаменталізму, особливо на Аравійському півострові. Він також засуджує християнський фундаменталізм, присутній у євангельських церквах, які приваблюють все більше і більше людей.
9.Мауро П’яченца, Верховний Пенітенціарій (Італія)
Один із найповажніших і найвпливовіших «міністрів» Святого Престолу за часів Бенедикта XVI, кардинал П’яченца у 2013 році був переведений з посади голови Конгрегації у справах духовенства до Апостольської пенітенціарії, трибуналу, який займається справами, що стосуються найпотаємнішого єства людей, їхньої совісті та їхньої близькості з Богом. Призначений кардиналом у 2010 році, італієць, що народився в Генуї, вважався можливим вибором на посаду Державного секретаря Ватикану.
10.Жан-П’єр Рікар, архієпископ-емерит Бордо (Франція)
З 2019 року кардинал Рікар був втягнутий у скандал зі зловживаннями, який він сам виніс на широкий загал у листопаді 2022 року. «Тридцять п’ять років тому, коли я був парафіяльним священиком, я негідно поводився з 14-річною дівчинкою», — зізнався він письмово. Ці викриття, які сколихнули французький єпископат і Римську курію, кинули тінь на кар’єру цього єпископа, який двічі обирався головою Конференції єпископів Франції, з 2001 по 2007 рік. Єпископ з 1993 року, у 2001 році він був призначений архієпископом Бордо, а у 2006 році Бенедикт XVI присвоїв йому сан кардинала. У вересні минулого року, після канонічного розслідування, його відсторонили майже від усіх публічних служінь на п’ятирічний період з можливістю поновлення. Святий Престол поки що не уточнив, чи залишається архієпископ-емерит Бордо кардиналом-виборцем до дня свого 80-річчя.
11.Балтазар Поррас Кардосо, архієпископ Каракаса (Венесуела)
Балтазар Поррас Кардосо, призначений єпископом-помічником Меріди у 1983 році, займався організацією поїздки Папи Йоана Павла ІІ до Венесуели у 1985 році, а у 1996 році організував ще один папський візит. Важлива політична фігура у цій країні, він без вагань виступав проти Уго Чавеса та тодішнього президента Ніколаса Мадуро, яких відкрито критикував з 2013 року, коли країну вразила серйозна економічна і політична криза. У 2016 році Папа Франциск, до якого він дуже близький, призначив його кардиналом, а у 2018 році — Апостольським адміністратором архідієцезії Каракаса, зробивши його де-факто найважливішим прелатом країни. Незважаючи на те, що йому на той час було вже 78 років, Папа Франциск у січні 2023 року призначив його архієпископом Каракаса.
12.Освальд Ґрасіас, архієпископ Мумбаї (Індія)
Кардинал Освальд Ґрасіас — провідна фігурі Католицької Церкви в Азії. Цей впливовий каноніст у 1997 році був призначений єпископом-помічником Мумбаї, а у 2006 році, Бенедикт XVI призначив його архієпископом цього міста з понад 18 мільйонами мешканців. У 2013 році Освальд Ґрасіас отримав титул кардинала і був запрошений Папою Франциском приєднатися до Ради кардиналів, щоб допомогти реформувати Римську курію. Вірний послідовник аргентинського Папи, він належить до більш «пастирської» групи кардиналів, що підтримує децентралізацію та деклерикалізацію Церкви і відкриває одруженим чоловікам шлях до священства у певних регіонах (viri probati).
13.Джон Нджуе, архієпископ-емерит Найробі (Кенія)
Кардинал Джон Нджуе — важлива постать для Церкви в Африці. Призначений єпископом у віці 42 років, він став архієпископом столиці Кенії, Найробі, у 2007 році, а згодом Бенедикт XVI призначив його кардиналом. Він також був головою Конференції єпископату Кенії з 2006 по 2015 рік. Як пастир, він хотів підтримувати зміни у Церкві в Кенії, яку євангелізували європейські місіонери, щоб африканські католики відчули більшу автономність і відповідальність за свою Церкву. У 2015 році відбувся жахливий напад ісламських фундаменталістів Аль-Шабаб на університетський коледж Гарісси, внаслідок якого загинуло майже 150 студентів-християн. Відвідавши морг, щоб помолитися за загиблих, кардинал зізнався, що молився також і за вбивць. Того ж року кардинал привітав Папу Франциска у своїй країні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
